Домашнє насильство: терпіти чи йти в міліцію?

За словами начальника відді-лення дільничних інспекторів, капітана міліції Віктора Бобели, кількість домашніх дебоширів дедалі зростає. Найчастіше потерпають жінки та діти від фізичного та психологічного насильства. Першу форму виявити та довести в суді нескладно, коли є сліди побоїв чи тортур, а ось другу — вельми складно. Далеко не всі жінки ще й наважуються виносити "сміття з хати", тому терплять образи, грубощі, погрози, безпідставну критику, обмеження свободи дій, приниження гідності. Така жінка, як правило, перебуває під постійним контролем: вона має звітувати своєму ґазді, скільки часу йшла з роботи додому, скільки затрималась у крамниці, коли повернулася додому, на що витратила гроші... Безперервний психологічний тиск поволі викликає страх, знижує самооцінку, жінка починає комплексувати.

Так, 47-річний Юрій, житель міста над Латорицею, і дня не може прожити без скандалів. Повертаючись з роботи, він детально випитує свою співмешканку Тетяну та доньку Ірину про те, чим вони займалися, що робили. До всього прискіпується, а потім бере в руки ремінь і "повчає" дружину та чадо. Жінка з дитиною тривалий час терпіли наругу над собою, аж поки бузувір не побив доньку так, що вона не змогла піти до школи. Найгірше те, коли жінка поскаржилася в міліцію, Юрій заявив, мовляв, то його власні дружина і донька. Що з ними схоче, те й зробить. Довелося правоохоронцям перевиховувати дорослого чоловіка.

А ось 35-річний Михайло вважає себе повноправним власником своєї на два роки молодшої дружини Анжеліки, котра у всьому мусить йому підкорятися. Жінка має питати у чоловіка, що купити, що зварити, прати чи не прати, коли прибирати. За найменшу провину жорстокий (по-іншому не скажеш) ґазда б'є дружину. Та так, що садна та синці з тіла майже не сходять.

Та й 70-річний Іван, незважаючи на свій поважний вік, часто "повчає" кулаками свою 65-річну Єву. Нещодавно від чоловікових стусанів жінка захворіла і змушена була тривалий час лікуватися. І таких прикладів сила-силен-на. За словами начальника відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх Мукачівського міськвідділу УМВС, старшого лейтенанта міліції Василя Соскиди, на обліку зараз перебуває півтора десятка неблаго-получних сімей, в яких рукоприкладство — звичне явище. Правоохоронцями зібрано відповідні матеріали стосовно чотирьох батьків, які змушували своїх дітей жебракувати. Так, учень 7-го класу однієї зі шкіл міста Микола постійно випрошував милостиню на міських вокзалах, а на-

жебрані гроші змушений був віддавати батькові. Якщо хлопець не хотів йти з простягнутою рукою, то батько нещадно бив його. Таку ж наругу над своїм 10-річ-ним сином Євгеном тривалий час здійснювала ще одна мукачівка — Юдіта. Ця 36-річна жінка за "непослух" неабияк карала своє чадо.

Варто зазначити, що домашнє насильство процвітає не тільки у неблагополучних та малозабезпечених сім'ях. Насильники є серед усіх верств населення. Тиранами в сім'ї бувають навіть викладачі вузів, державні чиновники, робітники, — каже капітан міліції Віктор Бобела.

Доведено, що діти, які спостерігають насильство в сім'ї, згодом починають копіювати своїх батьків. Тож у дівчат формується хибне уявлення: треба терпіти та мовчати. Навіть у Дорослому житті вони не можуть вийти за межі стереотипів.

А хто ж допоможе жертві домашнього насильства? В Ужгороді є так званий кризовий центр, де фахівці надають хоча б психологічну допомогу. А в Мукачеві та інших населених пунктах що? За словами психолога Валентини Нечипорук, марно сподіватися на те, що хтось втрутиться у проблеми вашої сім'ї, і там запанує любов і злагода. Багато в чому допоможе міліція. Однак не завжди. Тому жертва насильства повинна брати ініціативу у власні руки, поговорити з чоловіком "по душах", спокійно, відверто, не дорікати за помилки, не провокувати скандалів. Якщо ж у стосунках немає потепління, не варто впадати у відчай — безвихідного становища не буває. Кожен має право змінювати власне життя, кохати та бути коханим. Часто буває, що жертва не може розлучитися з тираном, бо економічно залежна від нього. Це і є та найбільша проблема, яку не так просто вирішити.

І все ж, терпіти і приховувати знущання безглуздо і небезпечно. Якщо ще якось негаразди в сім'ї можна владнати, звертайтесь до психолога. Якщо ж виходу немає — йдіть у міліцію.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати