Михайло Вакаров, м.Хуст: "Змагання мені завжди в радість"

Народився Михайло Вакаров у с.Іза Хустського сіну у серпні 1928 року. До початку Великої Вітчизняної війни закінчив 4 класи місцевої школи. Потім треба було допомагати батькам по господарству - доглядати худобу, косити, садити картоплю та іншу городину. Коли йому виповнилося 17 років, пішов працювати на Хустську фетро-фільцеву фабрику. Закінчив у Москві курси майстрів фетро-фільцевої справи. У віці 21 року юнака призвали до лав Радянської Армії, де оволодів спеціальністю екскаваторника. Брав участь у будівництві Волго-Донського каналу та дороги до озера Хасан. Після служби в армії у 1953 році повернувся на рідну фабрику, закінчив вечірню школу. У 1990 році, коли Михайлу Вакарову виповнилося 62 роки, пішов на заслужений відпочинок. Квартиру у Хусті залишив дітям, а сам із дружиною переїхав жити у присілок Ізи - Карповтлаш, що неподалік Нанківського монастиря. Завів господарство. Сьогодні у них дві корови, дві телиці, кози, свині, індики, кури. Є хороший сад. Вільного часу нема взагалі. З дитинства любив спорт. Найкраще давався біг та плавання. Пізніше зайнявся ще й йогою.

У 1979 році вперше офіційно на змаганнях пробіг дистанцію 5000 м. Був учасником 4 ужгородських марафонів. Постійно бере участь у змаганнях з плавання і бігу серед ветеранів.

— Шановний пане Михаиле. Як Вам вдається у такому поважному віці триматися у такій чудовій спортивній формі?

— Найголовніше — чіткий розпорядок дня. Піднімаюся о 5 ранку. Швидко обійду худобу. Потім обов'язково 30 хв. гігієнічної гімнастики.  Після  цього  1500 метрів бігу. У мене виміряна дистанція. Хата на підв'ищені. Біжу 750 метрів униз, а потім 750 метрів угору. Після всіх процедур снідаю.

— А що входить у Ваш раціон?

— Обов'язково ранком п'ю козяче молоко з медом. Потім, що приготує дружина. Але використовуємо тільки натуральні продукти.

— А як на рахунок алкоголю, цигарок?

— Крім дитячого віку, ніколи не курив. Алкоголь уживаю у невеликих дозах на великі свята.

— А чим займаєтесь у вільний від роботи час?

— Нічим. Його просто нема. Я працюю з ранку до пізнього вечора. Мені, щоб напоїти худобу, треба по 8 разів ранком і ввечері понести по 2 відра води на відстань біля 70 метрів. Потім накосити трави, зайнятися садом, копати картоплю й іншу городину. Роботи стільки, що не завжди і встигаю протягом дня упоратися.

— А змагання?

— Змагання — це святе. Чи районні, чи обласні, я не пропускаю. Поки бачу, що можу це краще робити за молодих, буду виступати.

— Відірвані від райцентру (до Хуста 16 км), як добираєтеся при проблемі із транспортом? Все-таки це складно.

— У суботу ранком з Хуста виїжджали в Ужгород. Мені треба було виїхати до Хуста під вечір, бо ранком не встигаю добратися. Дружина зранку поїхала в Хуст, повезла молоко, сир і затрималася. Я швиденько упорався з худобою і думав, що не встиг на автобус. Вирішив іти до Хуста пішки (16 км. — прим, ред.). Я б дійшов. Але приїхав автобус, приїхала дружина, яка замінила мене вдома по господарству, і я тут. Я не міг підвести команду.

Ось так тримає себе у спортивній формі Михайло Вакаров. Не дивлячись на свій вік, він дає фори набагато молодшим від себе.

Здоров'я Вам міцного і довгих років життя, пане Михаиле. Радуйте ще довго нас своїми виступами на змаганнях.

А що стосується с Іза, то це не тільки столиця лозоплетіння, але і єдине село, яке дало Закарпатській області 8 майстрів спорту з важкої атлетики, 1 МСМК з баскетболу, 1 Заслуженого тренера України. Ось які спортивні традиції в одного з найстаріших населених пунктів області.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати