"Віджати" метри закинутої котельні: як в Ужгороді непрозоро продають нерухомість

Депутати, як статисти, натисли кнопку “за” і легалізували рішення; міський голова, який мав шанс організувати публічний продаж недіючої котельні, цього чомусь не зробив. Вийшов інший варіант: ніби формально закон й не порушено, але коли глянути збоку, то ситуація чомусь нагадує дерибан міського майна. Як котельня переходить у приватні руки без аукціону і хто цьому посприяв?

Котельня у спадок

Приблизно з 2006 року в Ужгороді в багатоповерхівках почалося масове відключення осель від централізованого теплопостачання. Таким чином до 2010 року місто позбулося централізованої тепломережі, а радянські котельні стали де-факто безгосподарною нерухомістю. Нині більшість з них – без вікон, без дверей, тобто у повністю занедбаному стані. Цінність становить лише місце розташування. Хоча більшість з цих котелень – відносно невеликі будівлі, втім лишилось і кілька великих приміщень.

Як от котельня на вул. Грушевського, 4а. Цього літа об’єкт дозволено приватизувати. І не на аукціоні, де можна торгуватися, а шляхом викупу – тобто конкретна людина заплатить ціну, в яку будівлю оцінять.

На перший погляд, з виборцями можна організувати публічну дискусію: а що робити з таким великим приміщенням і територією, яке стало безгосподарним? Варіанти є різні: будувати школу чи садок (останніх в місті, до слова, нині не дуже й вистачає); шукати інвестора для перетворення на сучасний торговий центр; шукати інвестора для зведення житла, де було б кілька осель і для ужгородців з так званої квартирної черги. Зрештою, можна організувати публічний конкурс і вже на аукціоні виручити за котельню якомога більше грошей до бюджету.

Але чиновники із площі Поштової, як ми з’ясували в процесі розслідування, пішли іншим шляхом – за схемою, де нібито дотримано формальностей: спочатку здаємо в оренду, далі робимо покращення об’єкта, а потім без конкурсу продаємо. Лишається лише здогадуватися, хто і яким чином переконав абсолютну більшість ужгородських депутатів натиснути кнопку “за” продаж приміщення, яке належало громаді міста.

І цінність тут становить не лише приміщення-привид, а й територія, яка, згідно із інформації з Кадастрової карти України, має розмір у 8 846 квадратних метрів. Наразі земля формально належить департаменту міського господарства Ужгородської міськради.

Схема в дії: конкурс оренди на двох

У грудні 2015 року у муніципальній газеті “Ужгород” з’явилося “сухе” оголошення про конкурс щодо оренди приміщення на 5 років. Стартову ціну оренди оголошено у 18 196 гривень на місяць. Прикметно, що в оголошені не сказано, що мова йде саме про будівлю колишньої котельні.

І зайве, мабуть, говорити, але факт: в інших ЗМІ реклами про можливість орендувати будівлю не було.

Перед новим роком – 28 грудня – відбувся сам конкурс. Як з’ясували ми з копії протоколу засідання, на об’єкт було “аж” двоє претендентів.

Кількість учасників, очевидно, мала з точки зору ефективності конкурсу та справжньої, а не вдаваної  конкуренції.  Натомість цілком достатня, аби визнати конкурс легітимним.

Тонкощі українського законодавства для можливих маніпуляцій: процедура конкурсу не передбачає прямих торгів – хто дасть більше, а лише розкриваються конверти із пропозиціями ціни від потенційних орендарів. Тож тут є ризик, що претенденти можуть просто домовитися між собою і заздалегідь знати, хто яку ціну пропонує і хто має виявитися переможцем.

Згідно з даними протоколу, учасник конкурсу ТОВ “Продсервіс Уж” запропонував 18 500 грн в місяць і термін оренди на 5 років.

А от учасник ФОП Ганна Покорба запропонувала платити в місяць 20 тисяч гривень і орендувати котельню 10 років. Ну і комісія, до складу якої не входили представники громадського сектору, але лише штатні працівники департаменту міського господарства та заступник міського голови – затвердила Ганну Покорбу як переможця конкурсу.

Тож комплекс будівель – власне котельня на 1 835 квадратів та інші приміщення, що в цілому складають комплекс на 2 290 кв метрів – перейшли в оренду на 10 років. До слова, усю цю нерухомість оцінено у 3 мільйони 32 тисяч гривень – саме так зазначено у договорі оренди.

Хто орендар?

Ганна Покорба, як йдеться у реєстрі юросіб та фізичних осіб-підприємців, підприємець із 2010 року і проживає у Тячівському районі у селі Нижня Апша. Основний КВЕД її діяльності – “Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна”.

За даними системи YouControl.com.ua, Ганна Покорба являється ще й засновником та керівником фермерського господарства “Марцішор”, яке зареєстроване у 2013 році за тією ж адресою – у селі Нижня Апша. Основна діяльність “Марцішору” – сільське господарство.

Як підприємець-фермер з Тячівщини дізналася про конкурс щодо оренди із міської муніципальної газети Ужгорода? Як у неї виникла ідея спочатку орендувати, а згодом  –купити котельню? Чи реалізовує ідею сама чи є інвестор? Зрештою – що буде на місці закинутої котельні? На усі ці актуальні питання ми, на жаль, не змогли отримати відповіді, оскільки номер телефону ФОП, який вказаний у реєстрі, уже не існує.

Депутати – не в процесі, лише голосують за продаж

У грудні 2015-го здали в оренду, а вже влітку 2016-го проект рішення дозволу на приватизацію об’єкту був на порядку денному місцевих депутатів. Ось така швидкість підготовки котельні до продажу в обласному центрі Закарпаття там, де нема публічного аукціону.

Цікавий нюанс в Ужгороді: депутати мають мінімальну можливість контролювати весь процес розпорядження міською нерухомістю. Річ у тім, що зараз у департаменті міського господарства мають право без рішення сесії (себто – без погодження обранців) здавати міську нерухомість в оренду. А далі орендар “робить покращення” і “цілком законно” уже претендує на позаконкурсну приватизацію.

Звичайно, наївно думати, що ласі об’єкти муніципальної нерухомості здаються в оренду без відома керівництва міста. А от дозвіл депутатів на оренду, себто і їх контроль, не потрібен. Цікаво, чи довго працюватиме така схема?

Та, схоже, ужгородських депутатів доля муніципальної нерухомості не дуже й переймає. Наприклад, конкретно у випадку проекту приватизації однієї із найбільших котелень міста на Грушевського, 4а у жодної із п’яти депутатських косій не виникло жодних зауважень щодо цього питання. А профільна комісія – з питань благоустрою, житлово-комунального господарства та приватизації майна комунальної власності –  питання продажу котельні взагалі не розглядала. Принаймні про таке у відповіді на запит повідомила секретар міськради Андріана Сушко.

Голова комісії – депутат від Європейської партії України Іван Волошин – був відсутній і на засіданні комісії 28 грудня 2015 року щодо конкурсу оренди котельні, і на засіданні депутатів 14 липня 2016 року, де, власне, й погоджено приватизацію.

Як же голосувала більшість обранців? Свій голос “за”, згідно з даними протоколу, віддали, серед інших, депутати фракції “Відродження” (Козак, Пономарьов, Прозор, Якубик, Мандич, Готра, Станко, Гомонай), фракції “Солідарність” (Риба, Камінська, Білонка, Пацкан), а також троє депутатів, які потрапили до ради від партії ВО “Батьківщина” – Шанта, Щадей, Сушко. Остання – Андріана Сушко – є секретарем міськради. Тож і голосувала так, як й міський голова Богдан Андріїв, який також натис кнопку “за”. В підсумку – 29 голосів “за” рішення №277 в цілому, яким і дозволено продаж котельні для ФОП Покорби. Як уже згадано, шляхом викупу.

Не проголосували за приватизацію лише два присутні на засіданні депутати фракції “Самопоміч” (Сюсько та Росада).

У владі кажуть: все за законом

Ясна річ, що процес приватизації такого великого об’єкту не міг пройти повз увагу міського голови Ужгорода. Зрештою його підпис – і на протоколі щодо конкурсу оренди, і на рішенні сесії, яким дозволено цю будівлю продати, а не орендувати.

Мер Богдан Андріїв у коментарі, який ми отримали через прес-службу, пояснив свою позицію щодо продажу: “Протягом чотирьох років (2011-2014) комплекс будівель по вулиці Грушевського, 4а неодноразово виставлявся для продажу через аукціон. Жодної заявки на аукціон не надійшло.

Минулого року надійшли дві заяви на оренду цього об’єкту, був проведений конкурс, із переможцем уклали договір.

Умовами конкурсу орендаря зобов’язано провести поліпшення об’єкта, оскільки той перебував у незадовільному стані. Вартість поліпшення склала більше 25% вартості самого об’єкту, тож орендар отримав право на викуп майна, з відповідною заявою він і звернувся до міської ради. У червні цього року рішенням сесії комплекс вищевказаних будівель включено до переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації  і викупу орендарем“.

Очолював конкурсну комісію щодо оренди котельні заступник міського голови Олександр Габор, до якого ми теж звернулися за коментарем. Він зазначив: “Ми лише прийшли на той момент (команда новообраного міського голови – Авт.). Процес оголошення конкурсу був уже запущений і за такий короткий термін важко було кардинально змінити взагалі підхід до організації роботи з майном. Я можу розповісти, що ми вже зробили у цьому напрямку сьогодні. Не можна висмикувати конкретний об’єкт із контексту того всього, що було напрацьовано. Тому що якби у мене були повідомлення, що там є якісь чи зловживання, чи якась упередженість, чи якась непрозорість, чи ще щось у такому дусі, то тоді б ми окремо підійшли саме до розгляду цього питання. Але загалом ми напрацьовували методологію, яким чином працювати з майном – почали з інвентаризації, з розміщенням переліку об’єктів майна на сайті – ми забезпечили доступність і публічність цього процесу. Зрозуміло, що це потребує часу, оскільки об’єктів є чимало. Ми створили робочі групи, оскільки майно є у складі різних підрозділів міськради. І повторюю: якби був сигнал якийсь, це питання (котельні – Авт.) мало б окрему увагу.

А оскільки сигналу не було… На той момент я дійсно очолив комісію з проведення конкурсу на право оренди, є діючий порядок, який досі не змінений. Не змінений не тому, що ми не хочемо його змінювати, а тому, що є висновки підрозділів міської ради про те, що він розроблений на підставі законів про оренду державного і комунального майна, сьогодні він відповідає їм, не порушує вимоги цих законів. Зрозуміло, що на перспективу намагаємося розглянути в тому числі і електронні аукціони, які на сьогодні актуальні.

Але цей нині діючий порядок він так само забезпечує, я рахую, публічність для тих, хто цього бажає“.

Нагадаємо, договір оренди на котельню укладений 30 грудня 2015 року на 10 років – ціна 20 тисяч гривень на місяць. І тут у стінах Поштової визріло рішення продати об’єкт і не чекати далекого 2025 року. Заступник міського голови Олександр Габор у розмові на цю тему зазначив: “Це не був перший конкурс щодо котельні, до того конкурси проводилися теж. Тоді не надходило жодної заявки на участь.

За вимогами законодавства і умов договорів, які укладаються сьогодні, – у випадку покращення об’єкту оренди орендодавець набуває право на викуп цього об’єкту. Реалізація цього права уже як раз вирішується сесією міської ради. Зробивши покращення, а покрашення підприємцем зроблені, надійшла заява у другому місяці 2016 року. Департамент міського господарства погодив її. Це все здійснюється в межах чинного законодавства. Висловлювати з цього приводу для мене особисто якісь сумніви вважаю недоцільним. Чому? Тому що наше завдання виконано: забезпечити у цій ситуації нормальне  використання майна і не порушувати вимоги законодавства“.

Автор матеріалу звернувся до керівників фракцій Ужгородської міськради тих партій, які сьогодні представлені у парламенті – аби вони пояснили свої мотиви підтримки чи не підтримки приватизаційного рішення.

Василь Козак, керівник фракції “Відродження”:

“З цього питання у наших депутатів було обговорення з тими, хто працює у майновій комісії і в Департаменті міського господарства. Ми задавали питання. Нам відповіли, що це людина, яка хоче купити, зробила покращення і яка орендує вже там певний час. Ми знаємо цей об’єкт, ми виїжджали, там дуже багато розвалин, дійсно там мало бажаючих було купити цей об’єкт“.

Андрій Риба, керівник фракції “Солідарність”:

“Ми, нові депутати, не знаємо тих речей щодо майна, які виникли раніше. Відповідно ми звернулися у департамент міського господарства, там нам пояснили, що з 2011 по 2014 рік об’єкт на Грушевського, 4а виставлявся на аукціон три рази і жодних заяв від претендентів не поступало взагалі. Тобто, нікого котельня не цікавила. У 2015 році від жителів сусідньої багатоповерхівки поступали скарги щодо антисанітарії на тій території.

Нам сказали, що підприємець зробив покращення на 25 відсотків, це приблизно – 800 тисяч гривень, показали документи.

Ми порахували, що об’єкт зданий під торгівлю і відповідно у тому вигляді, в якому він тепер є і та орендна ставка по 20 тисяч гривень – місто слабо на цьому заробляє, а оцінка три з копійками мільйонів гривень – якщо вони зараз надійдуть до бюджету, ними буде краще розпорядитися. Реальних інвестпроектів за ці всі роки не було. Ми оцінили надходження від оренди і надходження від продажу і прийняли рішення“.

Олександр Ігнат, керівник фракції “Самопоміч”:

“Щодо міської землі і щодо об’єктів майна у нас чітка позиція і ми її озвучили: повна інвентаризація майна і земельних ділянок, яка не була проведена. Не було ознайомлено ні населення, ні депутатів. Ми декілька разів зверталися – і в усній, і в письмовій формі – нам інформації не надавалося. Нам останнього разу оголосили, ніби 200 об’єктів майна є і це вивішено на сайті. Хоча ми цю інформацію не находили. Тож позиція нашої партії чітка: повна інвентаризація майна і землі міста, і якщо у нас щось є і хочеться щось виділяти, то чітко – лише через аукціон. Навіть щодо питання оренди майна. Не може бути так, щоб якийсь підприємець підійшов, порішали між собою і тихо надали ту ж оренду.

На жаль, є прогалина у законодавстві, якою нині користуються: якщо надати приміщення в оренду, людина зробить там на 20 відсотків ремонт, і їй вже надається першочергово право на викуп. Навіть через місяць після укладення оренди. Ми проти такого“.

Партія ВО “Батьківщина” не має в Ужгородській міськраді фракції, проте провела туди за своїми списками трьох депутатів, двоє з яких – її члени. Ми звернулися за коментарем з приводу голосування до депутата Сергія Шанти, оскільки саме він був “кандидатом №1″ цієї політичної сили на виборах до міської ради. Втім представник “Батьківщини” проігнорував прохання автора пояснити причини свого голосування та колег щодо приватизації: спочатку сказав, що зайнятий і перетелефонує, втім потім перестав відповідати на телефонні дзвінки. Не відповів обранець і на СМС та повідомлення у “Фейсбуці”.

Далі – буде

Неймовірно, але факт: за версією представників влади, не було жодних бажаючих купити котельню на аукціоні, а тут раптово дали оголошення у міській газеті і одразу з’явилися аж два претенденти на оренду. І один із них – аж із Тячівського району, що більш ніж за 150 кілометрів від обласного центру.  Є над чим задуматися.

На сьогодні процес приватизації ще не завершився. І хоча котельня (без території) зараз й оцінена у більш ніж три мільйони гривень, не факт, що орендар заплатить саме стільки. Ми уже розповідали історію про сумнівну приватизацію ділянки в центрі Ужгороді на площі Поштовій 4а, яку у договорі оренди було оцінено у 650 тисяч гривень, а реально продано за 359 тисяч. Хто дасть гарантію, що й тут не повториться та ж історія? Адже все вийде “в межах законодавства”.

Ще одна деталь: в останні роки в Ужгороді димарі колишніх котелень здавали в оренду мобільним оператором для розміщення передавачів сигналу. І це вже був хоч якийсь дохід до бюджету. З приватизацією котельні на Грушевського бюджет цей прибуток втратить.

Ну і найцікавіша гіпотеза, яку наразі не можна ні підтвердити, ні спростувати до кінця: а може покупець котельні насправді “фіктивно-формальний”? Ми уважно слідкуватимемо, чи, випадково, не перейде котельня після відчуження із власності міста одразу у треті руки. Тож, як то кажуть, далі буде.

Теги: нерухомість, котельня

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати