КРАЙ ТАЛАНТІВ
Звісно, кожен із жителів за карпатського краю не раз переконувався, що декотрі з нас є бездонним колодязем світу Майстрів. Ольга Прокоп — одна з них, або як її охрестив автор вступної статті до книжки Михайло Алмашій, — «співуча пташка». Кажуть, людина зазвичай співає у щасті, прот душа пісні найбільше відкривається за смутку. От і у Ольги Прокоп дитячі враження, кі, в принципі, формують характер людини, були не з легких. Михайло Алмашірозказав, що у співачки унікальний голосовий апарат, яким вона вдало керує. А коли співає балади, то серце, плаче. До речі, Ольга Прокоп — одна з поширювачів закарпатської балади. Як наголосив у своєму виступі головний редактор видавництва Борис Кушнір, у книжці зібраний унікальний писемний матеріал. Це, зокрема, і русинські, й українські, і російські, і чеські, й угорські, білоруські пісні. До слова, їхньому виконанню захоплено аплодували на концертах у Прибалтиці й Моравії, Москві і Будапешті... Перелічувати всі дебюти дуже довго, але один факт свідчить переконливо: у Польщі Ольгу Прокоп сім разів викликали на «біс». В одному з відгуків відвідувач її виступів зазначив: «Я радий, що міг чути Ваш спів і бути поряд з вами з Вами. Співаючи, ви роздаєте людям чарівні мелодії і слова, а ще — щастя»...
Книжка вийшла виключно за підтримки спонсорів, шанувальників музичного мистецтва. До видання доданий і CD-альбом, якийдає змогу почути частину творчого доробку Ольги Прокоп.
Борис Кушнір сподівається, що ця книжка і публікації в пресі залучать сучасних дослідників до запису автентики.
МЕЛОДІЙНІ СПОГАДИ
«Я мріяла про цю книжку з 15 років, — поділилася Ольга Прокоп, — а назва пов'язана із моєю долею. Мій чоловік трагічно загинув на заробітках. Тому нині я частиною свого серця завжди із тими людьми, які вилетіли із власних домівок у пошуках грошей і кращої долі. Те, що переживають їхні рідні, мені відомо не з чуток».
Народилася вона в Хустському районі у селі Крива. Має співачка двох синів і чотирьох онуків. У день дебюту книжки Ольга Прокоп переживала не лише за своє пісенне діти-ще, а й за єдину онуку, яка вперше здавала іспит у своєму університетському житті...
Любить авторка й співати вдома, на самоті, коли порається на господарстві. «Завжди наспівую одну й ту ж пісню, яку сама написала. Називається вона «Зрада». Колись мене дуже образили, зрадили люди, котрих вважала найкращими друзями й порадниками. Однак пісня не песимістична, — усміхнено сказала Ольга Прокоп, — вона вселяє надію на краще. Найбільшим сумом у житті вважаю, коли людина не може оцінити красу — природну й пісенну»...
Співачка над усе любить, коли гори стикаються з рікою, шум дерев у поєднанні із плюскотом води. «Знаєте, отак сяду на бережку, — мрійливо оповідає Ольга Прокоп, — заслухаюсь і починаю співати в ритм закарпатській красі»...