Спецгрупи Хустського відділу МДБ Закарпаття протягом зими 1947-1948 рр. грабували місцевих жителів, забирали в них гроші, особисті речі та харчі

Служба безпеки України, розсекречуючи та упорядковуючи документи радянських органів держбезпеки, що зберігаються в її архіві, продовжує брати активну участь у системній роботі із відновлення історичної пам’яті українського народу, зокрема, у реалізації науково-видавничих проектів, спрямованих на розсекречення і оприлюднення секретних архівних документів колишньої комуністичної спецслужби. На виконання доручення Президента України В.Ющенка щодо додаткового вивчення питання політичних репресій стосовно жителів радянської України та українців за її межами у Службі безпеки України створена спеціальна група, яка вивчає відомчі архівні матеріали і готує їх для оприлюднення, метою якого є не політичні та юридичні оцінки, а повернення громадськості правдивої історії у документах, не в емоціях або в брехні.

Зокрема, документи, які зберігаються в Галузевому державному архіві, підтверджують, що у ході здійснення заходів щодо ліквідації підпілля ОУН і його збройних формувань органами внутрішніх справ та державної безпеки західних областей УРСР використовувалися спеціальні групи, які видавали  себе під час виконання завдань за один із підрозділів ОУН і УПА та діяли від його імені.

У кожному випадку до складу спеціальних груп вводився оперативний співробітник, який здійснював практичне керівництво групою і відповідав за дисципліну всередині неї. Спецгрупа становила собою бойову одиницю у складі 3-50 осіб і могла, у разі необхідності, чинити збройний опір.

Спеціальні групи виконували завдання щодо перевірки даних стосовно осіб, які підозрювалися у причетності до підпілля ОУН, їх захоплення, одержання свідчень від заарештованих керівників ОУН і УПА шляхом допиту від імені боївки, Служби безпеки або керівних центрів ОУН. Нестійких членів підпілля спецгрупи мали переконувати і схиляти до явки з повинною, отримувати інформацію про вчинені акції підпільників та ті, що готувалися.

До кінця 1945 року органами внутрішніх справ і держбезпеки УРСР використовувалося 150 зазначених спецгруп, до складу яких входило 1 800 осіб.

Узагальнених даних щодо діяльності спеціальних груп МВС і МДБ немає. У документах Галузевого державного архіву СБУ є лише окремі відомості з цього питання. Зокрема, станом на 01.07.1945 зазначеними спецгрупами було ліквідовано 1 980 учасників підпілля, захоплено живими 1 142.  Вилучено більше 1 тис. одиниць зброї.

Архівні матеріали свідчать, що у діяльності спеціальних груп мали місце протиправні дії. Так, члени спецгрупи Острозького райвідділу МДБ Рівненської області (3 особи), а також Хустського відділу МДБ Закарпатської області (5 осіб) протягом зими 1947-1948 рр. грабували місцевих жителів, забирали в них гроші, особисті речі та харчі.

Щодо випадків грубого порушення законності в діяльності спецгруп МДБ йдеться і у доповідній військового прокурора військ МВС Українського округу Кошарського (№ 4/001345 від15.02.1949), адресованій Секретарю ЦК КП (б) України Хрущову М.С. Зокрема, наводяться дані про знущання над жителькою села Підвисоцьке, яку після тяжких побоїв члени групи зґвалтували, та інші відомості щодо їх протиправної та  антилюдяної поведінки.

У квітні 1945 року спецгрупи при міських та районних органах МДБ були розформовані. Надалі застосування таких групи дозволялося лише при обласних управліннях МДБ.

Станом на 20.02.1950 їх залишилось 19 загальною чисельністю 130 осіб.

Галузевий державний архів Служби безпеки України, а також її регіональні органи  продовжують пошук, відбір та опрацювання документів про порушення законності спеціальних груп МВС і МДБ УРСР.

У Галузевому державному архіві СБУ також зберігаються матеріали щодо діяльності в період політичних репресій позасудових органів – «трійок». Так, на прес-конференції були озвучені окремі протоколи засідань “трійок” та цифри, які містяться в іншому документі, датованому 1938 роком “Сводные данные о арестованных и осужденных органами НКВД УССР”.

У 1937–1938 роках, в період найжорстокіших політичних репресій тоталітарного режиму  в Україні каральними органами було засуджено майже 200 тис. осіб, з яких до вищої міри покарання – понад 120 тисяч громадян. Майже всі – за рішеннями „трійок”.

Першу ”трійку” організовано у складі керівників ВНК під головуванням Ф. Дзержинського та його заступників для позасудового розгляду справ про бандитизм. Не­вдовзі вони з'явилися і в інших радянських республіках. Справи Колегій Київської губернської НК складались буквально з 2-3 аркушів ”матеріалів слідства” і рішення - розстріляти упродовж 24 годин”.

В УСРР до складу перших ”трійок” входили представники місцевого осередку КП(б)У, місцевого органу ВУНК і командири частин Червоної армії. Діяльність ”трійок” регламентувалася інструкцією, затвердженою у квітні 1921 р. Постійною нарадою з боротьби із бандитизмом при РНК УСРР. Вони мали право брати заручників, застосовувати вищу міру покарання тощо. З впровадженням непу та зменшенням збройного опору радянській  владі згідно з рішенням РНК УСРР від 3 квітня 1923 р. діяльність  ”трійок” припинилася.

Однак за умов посилення репресивної діяльності каральних органів згідно з циркулярами ОДПУ від 29 жовтня 1929 р. і 8 квітня 1931 р. для попереднього розгляду закінчених слідчих справ, що надходили до Судової колегії ОДПУ або Особливої наради при ОДПУ, були утворені ”трійки”   у центральному апараті ОДПУ. Протягом 1930–1934 рр. діяла ”трійка” при Колегії ДПУ УСРР. Вона мала право застосовувати адміністративну висилку та ув'язнення у виправно-трудових таборах.

Подальше розширення компетенції ”трійок” припало на роки колективізації. Відповідно до постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р., Політбюро ЦК ВКП(б) від 11 серпня 1933 р. та ди­рективи ДПУ УСРР від 22 травня 1933 р. ці органи у складі працівників ОДПУ, місцевих партійних і прокурорських органів отримували право виносити вироки про вищу міру покарання у справах про розкрадання державної та суспільної власності, про повстанство та контрреволюцію, збройний бандитизм, про канібалізм (тобто явища – прямі наслідки примусової колективізації та  Голодомору).

Згідно з наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 р. ”трійки” утворювалися під головуванням наркомів внутрішніх справ республік, начальників крайових та обласних УНКВС за участю відповідно перших секретарів ЦК компартій союзних республік, крайових і обласних комітетів ВКП(б) та прокурорів відповідних рівнів.

Права цих позасудових органів щодо розгляду справ і застосування позасудових репресій були знач­но розширені. Вони могли виносити вироки про застосування вищої міри покарання або ув'язнення до виправно-трудових таборів на строк від 8 до 10 років.

У листопаді 1938 р. відповідно до постанови РНК СРСР і ЦК ВКП(б) ”Про арешти, прокурорський нагляд і ведення слідства” ”трійки” ліквідовано.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати