ТСН підготувала сюжет в пам'ять про командира 9-ої роти 93-ої бригади Володимира Цірика, який загинув 18 липня на Луганщині.
23-річний старший лейтенант Володимир Цірик "Оса" командував ротою і наганяв жах на бойовиків.
9-а рота 93-ої механізованої бригади від самого початку воєнних дій тримала фронт у Пісках. В рамках ротації підрозділ перекинули на Луганщину, де Володимир і потрапив у ворожу засідку й загинув.
Тіло бійця на рідному Закарпатті зустрічали навколішки.
21 липня, рідне село Угля, де народився і виріс Володя, провело свого сина-Героя в останню путь, інформує Тячів.
Попрощатись з бойовим побратимом приїхали близько сотні військових та відомих волонтерів. Після панахиди, яку відспівали у будинку, де жив воїн, товариші по зброї Оси несли на руках труну до центральної площі в супроводі військового оркестру. Останню путь воїна всипали квітами.
Загальна церемонія прощання пройшла у центрі села, біля обеліску Слави.
Провести воїна-земляка в останню путь прийшли багато односельців, рідні, знайомі, сусіди... Приїхали і керівники районної влади, учасники АТО, активісти.
Після молебню прощальне слово мали сільський голова Углі Валерій Феєр, голова Тячівської РДА Василь Дем’янчук, командир батальйону, де служив Володимир Цірик, позивний Петрович-Дельта, відомий на передовій лікар – Мама Пісків – Степанівна, класний керівник Володимира Марія Мігалко, військовий капелан о.Тарас та інші.
Углянський сільський голова розповів, що в лютому цього року Володя навідувався у село під час короткотривалого відрядження і розповідав про нелегкі військові будні в зоні АТО.
«Це вже друга втрата для нашого села, адже півтора роки тому ми прощались з іншим Героєм з Углі Олександром Шимоном», – сказав Валерій Феєр.
Він був справжнім воїном – попри молодий вік, був талановитим фаховим військовим, досвідченим бойовим офіцером, учителем для своїх побратимів, ніколи нікого не підводив,нічого не боявся і був великим патріотом України, – так відгукувались про Володимира бойові побратими.
«Навіть коли він був смертельно поранений, він дбав не про себе, а про товаришів, які були поруч із ним. І він просив спочатку їх врятувати», – розповів про останні години життя Оси товариш по зброї Володимира, позивний Моряк.
Відтак процесія вирушила на сільське кладовище, де героя поховали з усіма військовими почестями. Односельці проводжали Героя навколішки.
Фото, відео – Наталія Маджара