Про що пишуть краяни в листах, адресованих керівникам Закарпатської обласної ради

Офіційним рядком. В обласну раду за 10 місяців 2007 р. із заявами, скаргами та пропозиціями звернулось 994 громадян ( за 10 місяців 2006 р. – 422): 340 із них – побувало на особистому прийомі ( за 10 місяців 2006 р. – 149), 592 звернення надійшло поштою ( 10 місяців 2006 р. – 273) та 62 звернення – під час прямої телефонної лінії.

Звернення краян, як стверджує заступник голови облради Михайло Мартин, навіть найпростіші, вимагають бачення того, задля чого вони здійснюються, а також шляхів їх вирішення . Зрештою, влада повинна звіряти свої кроки, свої дії з громадою, чесно і відкрито вести з нею діалог.

Телефонні дзвінки, листи, живе спілкування з керівництвом облради засвідчило, що громада вірить органам місцевого самоврядування, а вони, у свою чергу, відкриті до діалогу з нею. Приміром, окремі закарпатці приходять на прийом в обласну раду із зверненнями не особистого, а громадського плану. Люди хочуть, щоб працювали підприємства агропромислового комплексу, бо, на жаль, сметана, молоко, масло на закарпатських прилавках у більшості це – продукт виробництва сусідніх областей. Прагнуть ходити освітленими вулицями, як то було колись, і мати гарантії, що тобі ніхто не перейде дорогу, бо охоронці громадського порядку – зажди на посту. Мріють про рівні заасфальтовані дороги, якими так вихваляється Європа. Багатьох закарпатців турбують питання духовності, зміцнення держави та розбудова в ній життя, гідного людини. А творча еліта краю ніяк не йме віри, чому досі Закарпаття – єдина серед областей України, що немає свого знамена. Саме ці звернення спонукали облраду винести дані та інші проблеми на порядок денний сесії для розгляду їх депутатами. Краяни активно включаються в обговорення питань щодо проекту прапора області. Одні присилали свої пропозиції поштою, інші приносили особисто. Затим усі зібрані проекти були передані для вивчення експертній комісії, яка відібрала два проекти, обговорення яких буде внесено в порядок денний грудневої сесії облради окремим питанням.

І ще один цікавий приклад. Ветерани освітянської ниви звернулись на адресу керівництва облради з пропозицією про те, що молодь Закарпаття повинна знати історію краю, життя його видатних людей, зокрема, тих, що боролись за створення Української держави. У тому числі й Президента Карпатської України Августина Волошина. Саме пропозиції освітян–ветеранів і стали рушійною силою у питанні створення музею натхненника й творця Карпатської України Августина Волошина на його батьківщині – в Келечені, що на Міжгірщині.

– У житті громади має бути ініціатива, – ділиться думками заступник голови облради Василь Брензович, – яка б об’єднувала навколо себе людей різних національностей, віросповідань, політичних уподобань. Тоді легше долаються негаразди, впевненіше курсується в майбутнє. Бо люди стають терпимішими один до одного, діловитішими у вирішенні наболілих проблем, і зусилля спрямовують на позитивний кінцевий результат.

Суща правда. Протягом останніх двох років в облраду звернулось чимало краян, які ідентифікують себе як русини, але, як наголошували вони, їхнє право вільно обирати та відновлювати свою національність чомусь ігнорується на різних рівнях. І це при тому, що право на вільну етнічну самоідентифікацію та розвиток закріплено в Конституції України, відповідних законах України, міжнародних конвенціях і деклараціях. Депутати облради нинішнього скликання взяли на себе сміливість і прийняли рішення визнати на теренах краю національність русин. Адже, як підкреслювали ініціатори звернення, русинам притаманні унікальна культура, визнана світовою славістикою мова, певні етнічні особливості, традиції, духовність, менталітет, відчуття своєї національної самобутності. Як аналізували відтак експерти, це стало можливим тому, що в нашому краю з давніх–давен у мирі і злагоді проживають різні національності і в менталітеті закарпатців закладена вічна істина – любити ближнього як себе.

– Людина прагне до самобутності, а вона найкраще розвивається в родині, селі, місті… І тільки маючи заможне село, місто, можна мати сильну, міцну державу. І це – очевидно, – зазначив голова облради Михайло Кічковський, і додав: – І в цьому контексті, ясна річ, особлива роль належить органам місцевого самоврядування, яке й уособлює народовладдя, і їхня діяльність має бути прозорою, відкритою для громадян.

Цими днями у відділі по роботі із кадрами та зверненнями громадян виконавчого апарату облради зареєстровано 1000 лист–звернення, який надійшов від знаного на Закарпатті художника Михайла Баника. «Шановний Михайле Михайловичу, – пише він, – прошу вашого сприяння та допомоги у виділенні мені площі під художню майстерню, якої чекаю все життя.»

–Художника необхідно підтримати однозначно як перед його новими творчими планами, так і перед усім його подальшим життям, – підкреслив Михайло Михайлович, і додав: – Я впевнений, що Михайло Іванович ще багато зробить для прийдешніх поколінь, в ім’я яких мовою пензля він намагається передати з точністю й виразністю наше сьогодення, красу рідних Карпат, мудрість і працьовитість верховинців тощо.

Мабуть, гуманним і демократичним можна назвати те суспільство, в якому влада стає лицем до духовних джерел, де парламентарі доростають до рівня меценатів. До прикладу, видавництво „Гражда“, де директор Іван Ребрик, порушило клопотання щодо перегляду концепції підготовки та випуску найновішого посмертного видання творів видатного поета, лауреата національної премії ім.Т.Г.Шевченка – Петра Скунця. „Так от, – зазначив Михайло Кічковський, – видання першої та другої книжок творів Петра Миколайовича профінансовано у повному обсязі. За домовленістю з директором видавництва наступні книжки будуть фінансуватися по мірі виготовлення“.

Від почутого – теплішає на серці. Сенс у тому, щоб зберегти скарбівню. Сказано ж, хто береже її, стає вищим, мудрішим. Це ті труди, які відтак приносять велич…

Серед листів, адресованих керівництву облради, є й такого змісту: ”Від імені Федерації Польських організацій в Україні прагнемо від усього серця подякувати за сприяння в наданні приміщення для діяльності Товариства Польської культури Закарпаття. Переконані, що це благотворно сприятиме розвитку добросусідських відносин між Підкарпатським воєводством РП і Закарпатською областю України у рамках співпраці Карпатського Єврорегіону. На відміну від інших областей і регіонів України, власне Закарпатська область, неодноразово підтверджувала ділом, що найкраще розуміє потреби нацменшшин і всебічно сприяє їх розвитку. Нехай кожен день дарує Вам щастя, любов та непохитну віру в краще майбутнє, в щасливу долю наших Народів. З повагою – голова Федерації Польських організацій в Україні Емілія Хмельова ”.

– Я розумію так, – розмірковує голова облради, – органи місцевого самоврядування повинні щодня, щогодини доводити людям, що ті передвиборні гасла, з якими йшли до людей перед виборами, – не порожні обіцянки, а реальні плани, які мають бути втілені в життя. Бо перемога на виборах – це лише аванс. А далі – щоденні іспити..

Авжеж, серйозний політик не відступає від своїх принципів. І пам’ятає про них, де б не був.

Наприкінці липня ц.р. жителька с.Чорноголова що на Великоберезнянщині Олена Мотиль серед ночі разом із двома дітками опинилась просто неба – згоріла хата. 3 серпня голова облради Михайло Кічковський проводив у сільській раді Чорноголова прийом громадян з особистих питань. Олена Мотиль, не гаючи часу, попрямувала на прийом до Кічковського зі своїм болем. 16 серпня Михайло Михайлович приїхав у село вдруге. Не з порожніми руками. Він привіз гроші Олені Мотиль на придбання оселі. Оскільки сусідка пані Олени вирішила продати свою хату, то того ж дня всі документи купівлі–продажу й були оформлені у сільській раді.

– Є Бог на небі, – казала Оленка, коли односельці прийняли рішення допомогти їй з ремонтом.

“ Від усього серця дякую Вам і працівникам очолюваної Вами обласної ради за людяність і чуйне ставлення до таких як я”, – такими словами починає свій лист Жанна Суровікіна з Мукачева, направлений на адресу облради. “Я була, – далі пише Жанна Володимирівна, – у безвихідному становищі. Захворіла і звернулася до лікарів, які, оглянувши, призначили лікування. На весь зріст постало питання, де взяти гроші? Адже заробити не можу, бо доля розпорядилась по–своєму: я – інвалід І групи. Звернулась до Вас і Ви тут же допомогли, за що Вам моє щире спасибі. Нехай і на Вашій дорозі зустрічаються тільки хороші люди. І будьте здоровими”.

– Дуже важливо ставити в основу суть справи, а не можливість покрасуватися перед тими, хто тобі довірив вирішувати свою долю, майбутнє, – розмірковує Михайло Мартин. – Якщо, звісно, хочемо досягти результатів на користь наших громад.

У цьому суть діяльності облради теперішнього скликання, на рахунку в якої – 11 сесій, на яких розглянуто близько 391 рішення, схвалено близько 90 галузевих програм, які систематизують роботу та допомагають цілеспрямовано розв’язувати проблеми.

Так і хочеться сказати: і надалі пишіть, дзвоніть,заходьте.

PS. Коли матеріал був готовий, на адресу голови облради надійшов приємний лист. Ось рядки із нього:„ Міжгірська селищна рада від імені громади висловлює Вам щиру вдячність за внесок у розвиток інфраструктури селища Між гір’я. За Вашого сприяння відновлено дорожнє покриття вул..Комунальна, якою користується майже весь Між гірський район. Ця дорога, побудована ще в 70–х. Відтоді ні з селищного, ні з районного бюджетів не виділялось коштів на її утримання, бо їх не вистачало. Ваше втручання допомогло вирішити проблему: ВАТ „Закарпатгаз“ та ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго“ виступили частковими спонсорами згаданого об’єкту.

Вашими діловими та результативними підходами до вирішення проблем громад, Ви вносите великий вклад у розбудову органів місцевого самоврядування, що зумовлює стабільність та добробут нашого суспільства. З повагою – селищний голова Василь Щур“.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати