Вчений з Ужгорода дослідив ДНК тварини, що пережила динозаврів

Йдеться про унікальні дослідження ДНК щілинозуба – істоти розміром з бобра, дуже великої землерийки, що живе на Землі з прадавніх часів, задовго до того коли динозаври вимерли внаслідок удару метеорита 65 мільйонів років тому.

«Згідно з новим дослідженням, опублікованим нашою групою з Університету Пуерто Ріко, у співавторстві з Університетом штату Іллінойс в журналі Мітохондріальна ДНК гаїтянський щілинозуб, який живе в Домініканській Республіці та Гаїті, відокремився від всіх інших плацентарних ссавців, дуже давно, 78 мільйонів років тому, задовго до того, як вимерли динозаври. Річ у тому, що астероїд який поклав край Юрському періоду, впав зовсім недалеко від островів, на яких жив щілинозуб.  Динозаври вимерли, а цей чудернацький вид залишився», - пояснив у коментарі Тарас Олексик.

Щілинозуб - це комахоїдний звір розміром з бобра: довжина його тіла досягає 32 см, а хвоста - 25 см. Важить це диво природи близько 1 кг.  Залишилося тільки два види: гаїтянський щілинозуб і кубинський. Своєю довгою мордою з малими трикутними зубами вони нагадують їжака, тільки з більш довгим носом. Виглядає щілинозуб не так і страшно, проте в його зубах є щілини, через яку подається отрута, яка при укусі потрапляє у рану. Тварини ці ретельно охороняються, оскільки існує серйозна небезпека остаточного зникнення цих істот з лиця Землі.

Тарас Олексик розповів: «У грудні 2014 року разом з моїм університетським колегою з Пуерто Ріко, Хуаном-Карлосом Мартінесом-Крузадо, ми організували експедицію на острів Гаіті.  Там ми, разом з ветеринаром з центрального зоопарку Санто ДомінѓоZooDom, двома студентами, і двома провідниками, що добре зналися на звичках щілинозуба, кілька тижнів відловлювали цих тварин в горах на кордоні між Домініканською республікою і Гаіті.  Щілинозуб - тварина нічного способу життя, з добре розвиненим нюхом, дотиком і слухом. Спосіб полювання на щілинозуба нехитрий, але потребує сміливих і рішучих дій.  Наші провідники при світлі дня довго шукали місця з слідами його недавньої діяльності – перегорнуте листя, маленький чорний послід, який вони чомусь лишають зверху на каменях, відбитки слідів в глинистому ґрунті. З приходом темноти ми займаємо позиції на схилах між деревами, де проходять стежки, якими ходить цей дивовижний звір.

Чекати треба довго.  Інколи всю ніч не чути нічого, крім тріскотіння комах і жаб’ячих пісень.  Але іноді чути, як у темряві щось суне, розгрібаючи перед собою опале листя. Тут головне не вагатися. Вмикати ліхтар, доганяти звіра і ловити його за хвіст, подалі від гострих і отруйних зубів. Зловив, тримай.  Попереду найважче. Треба звіра не пошкодити і не перелякати дуже, але і зберегти свої руки цілими поки ветеринар бере пробу крові на аналізи.

Успішне полювання ще не було запорукою успішної експедиції. Щілинозуби перебувають під строгою охороною. Навіть щоб вивезти зразок ДНК потрібно було півроку отримувати необхідні документи. Нарешті, минулого року ми перевезли зразки до США і почався молекулярний і біоінформатичний аналіз.

У даному досліджені ми зосередилися на мітохондріальній ДНК - маленькій хромосомі, що передається виключно по материнській лінії.  За допомогою повної генетичної послідовності нуклеотидів мітохондріальної ДНК ми побудували філогенетичне дерево – математичну модель еволюційної історії цієї унікальної істоти, заповнивши важливу нішу на дереві життя. Отримані нами результати підтримують теорію попередні походження виду.  Справа в тому, що острів Гаїті колись був частиною Мексики, але 75 мільйонів років тому за рахунок тектонічних процесів він почав відділяється від півострова Юкатан.  Щілинозуби відчалили вид континенту на цьому шматку землі і таким чином ізолювалися від усіх інших плацентарних видів.  10 млн років по тому вимерли динозаври, а їхні екологічні ніші успішно зайняли ссавці, а щілинозуби все дрейфували Карибським морем, і без великих змін дожили до наших днів. Але в сучасному світі вони знову під загрозою зникнення. 

Наше дослідження показало, що надія на виживання ще є. Тварини на півдні острова відрізняються від родичів на півночі достатньо, щоби підтвердити статус окремих підвидів.  Це означає, що підхід до охорони виду повинен бути переглянутим.  До того ж наша робота привернула увагу впливових новин: CNN, WIRED, Science-News, Red Orbit, ітд.  Сподіваюся, що ми викликали інтерес до долі виду  і допоможе нам його захистити від зникнення, хоча б цього разу».

Теги: вчений, ДНК, динозавр, щілинозуб

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати