Закарпатський метр-парильник поділився секретами лазні

Не тільки фізично, але й духовно

-  Юрію Васильовичу, що таке лазня для вас?

- Лазня для мене, як і для багатьох любителів парку - одна з прекрасних миттєвостей у моєму житті. До лазні готуюсь не тільки за календарем, за кілька днів, але й духовно. Тобто веду такий спосіб життя, аби в лазні мій організм працював «на всі сто». По-перше, за два-три дні не рекомендується вживати алкоголь. По-друге, не перенапружувати свій організм як фізично, так і морально.

Напередодні парильні, за три-чотири години, бажано випити молочно-кислу продукцію. Це -стакан сметани з двома булочками або першу страву, яка б під час лазні не була важкою для організму. Сама парильня - процедура дуже поважна. Якщо хтось думає, що лазня - це тільки «прийшов і посидів», то він глибоко помиляється. Насправді, це надто серйозна річ. Лазня дуже впливає на організм, якщо до неї відноситися серйозно, то стабільний стан вашого здоров'я гарантовано.

Головне — віники

- Коли їх виготовляють?

- Віники з канадського дуба та берези слід готувати літом, після Петрівських свят (12 липня). Обидва віники-хороша річ. Та з точки зору медицини, найкраще для шкіри - віники з берези. Вони приємно лягають на розпарене тіло, виділяють так важливу для нашого організму мурашину кислоту. Завдяки їй добре відкриваються пори, змащується тіло корисними лікувальними речовинами. Зміцнена шкіра стає еластичною.

Дубовий віник він також хороший, приємно лягає на тіло. Та

дуб виділяє дубильні речовини, які не так ефективно впливають на масаж тіла, як береза. Крім них, досвідчені парильники користуються віниками з піхти, яка росте і в Закарпатті. Дуже чудовий лікувальний віник! А росіяни використовують ще кедрові віники. До речі, кедри ростуть і на Тячівщині.

- Як готувати віники?

-  Підготувати віник до лазні все одно, що букет для нареченої. Насамперед, аби віник був легенький, пухнастий, ручка зручна. Тоді ти з ним у парильні, як музикант із диригентською паличкою. Щоб пар хорошо «брав», грів, а не пік тіло, віник повинен бути довжиною не більше 40-45, шириною — 10-12 см.

Зелені віники зберігають у темному місці, на відстані 5-6 сантиметрів один від одного, у висячому стані. Тоді вони гарно

висихають. А вже через 3-4 неділі вони готові для парильні.

Перш, аніж увійти в парну, віник потрібно прокип'ятити у кип'яченій воді. Бо сухий одразу осиплеться. А тоді вже із запашком зеленої берези - до роботи!

- І кропиви трохи...

-  Віники з кропиви - хороші для лікування попереку, радикуліту. Та не всім рекомендуються.

Особливо тим, у кого алергічні захворювання шкіри. Для інших віник із кропиви - бальзам!

А тепер — інгаляція

- Приміщення лазні має бути чистим, освітленим та провітреним. Й обов'язково відповідні процедурні витримки. Наприклад, флакони - евкаліпту чи м'яти. Вони особливо корисні для інгаляції захворювання легенів, очищення бронхів та гаймориту під час осіньо-зимового періоду.

Досвідчений парильник ніколи не піде відразу в парильню з віником. Спочатку він адаптує в парильні до високої температури свій організм, кровообіг. Після потовиділення, через 15-20 хвилин, коли відкрились пори, можна паритись. Тривалість перебування у парильній залежить від стану здоров'я. Оптимальне перебування - 7-Ю хвилин. Три-чотири хвилини відпочинку, а потім робота з віником. Чудово, якщо людина має напарника, який допоможе розслабитися і зніме душевну напругу за допомогою віника.

- Хто першим привчив Вас до лазні?

- Вперше я потрапив у міську лазню 1965 року, яка була на Київській набережній, помитись... Потім для цікавості зайшов у парильню. Один-другий раз. Незчувся, як звик. Там тоді парився наш голова профкому Якоб Петрович Шимон, який ходив у лазню з віниками. Так і здружилися. Потім у мене вже з'явилася своя компанія.

Місце зустрічі -«Бомбей»!

- Що для Вас компанія - у лазні?

- Це - особливі друзі. В лазні всі рівні. Прокурор не прокурор, начальник міліції, крутий бізнесмен, професор - у лазні генералів не буває. Як кажуть, у тому блатному світі, це «кореша», це - особливі «кореша». Вони ніколи не зрадять, не підведуть у важку годину.

Приміром, один із них Матвій Бобаль, колишній гравець київського «Динамо» львівських «Карпат» та запорізького «Металурга». Ну, де ще, як не у лазні, у хвилини одкровення із вуст Матвія почуєш такі цікаві деталі про таких корифеїв футболу, як Валерій Лобановський, Олег Блохін, Андрій Баль, Володимир Бессонов та багатьох інших!

- Де найкраща російська лазня у місті?

- За всіма параметрами, що відповідають усім санітарним вимогам, на першому місці однозначно - у «Бомбеї». Тут особлива аура. Це лазня - Матвія Бобаля. Вона знаходиться на розі вулиць Митної та Івана Франка. Самого Матвія Бобаля знаю десь із 80-х років, відколи-но тільки з'явився «Бомбей». Він ще полюбляв нас парити з віничком у лазні на Київській набережній. Ох, і добряче парив Мотя! А зараз зі своїми друзями паримось тільки в «Бомбеї»!

- А ось, приміром, іспанці дивуються, навіщо ті фінни, росіяни та й ми з ними, відвідуючи парильню, так нещадно експлуатують свій організм?

- Я - українець і дуже люблю Україну. Але й дуже вдячний росіянам, які показали усьому світові всю привабливісь російської лазні. А щодо іспанців, у них і так мізки запарені. Випадково відвідає такий гарячий мачо нашу лазню, так він такого ще накоїть! А нам би хоч що. З гарячої лазні - у сніг. Та мерщій - у лазню. Ой, класно як!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати