В Ужгороді побачили світ "Народні перекази Закарпаття"

Пʼятиметровий бронзовий монумент князя Лаборця поблизу села Габура (Словаччина, Лабірщина). Автор – академічний скульптор з Братислави Ян Тяпак

Про автентичні традиційні перекази як поетичну картину минулого, як розсипані перли масової історичної свідомості, як народну філософію історії, мовлено чимало. Успішне ведення польової експедиційної роботи, аналіз вагомих набутків фольклористики, етнографії, краєзнавства дають шанс поглянути на регіон незашорено, нестандартно, унікально.

Звісно, народні коментарі щодо місцевих старожитностей у дечому або інколи дуже відрізняються від усталених фахових інтерпретацій, побудованих на специфічній джерельній основі. Вона любить абстрактну схематичність, бухгалтерську точність.

У центрі же народної концепції пізнання давнини стоїть емоційність (почуття), жива споглядальність (досвід) як перевірені засоби на шляху до конкретної істини. Узагалі ж люди, співвітчизники і сучасники, завше перебувають у полоні принаймні двох іпостасей. Вони, по-перше, об’єкт майбутнього виміру (предмет історичної науки), як дійові учасники поточної буденності. По-друге – «цензори» успадкованих од попередніх поколінь матеріальних і духовних цінностей.

Із таких міркувань виходив автор, розглядаючи народні перекази. Проблема наразі вирішувалася під кутом зору особливостей жанру (теоретичний екскурс), збирацької та публікаторської діяльності на тлі конкретно-історичного часу, характерних рис окремих сюжетних типів, їх інформативної та художньої вартості.

Народні перекази слугують вагомим історичним джерелом, де відбито не стільки конкретні факти, а народну свідомість, світорозуміння, стереотипи, оцінки, прагнення. Найпотужніший ідейно-тематичний пласт закарпатських старожитностей, як видно з переказів, абсолютно суперечить усталеним у певних наукових колах і серед аматорів ілюзіям про повільний сумирний хід отут, на Закарпатті, історичного процесу, безконфліктний поміркований настрій, якусь виняткову заробітчансько-пацифістську ментальність закарпатських українців. Водночас вікторіальні чи інші діяння предків не можуть затьмарити реалій сучасності. Це наше, але ми вже інші, живемо за цінностями досконалішого відбору.

Монографія Романа Офіцинського має чітку й раціональну структуру, а саме за такими розділами й підрозділами: «Особливості жанру народних переказів у східнослов’янському прочитанні», «Історико-краєзнавче тло народних переказів Закарпаття», «Закарпатське переказознавство», «Нагромадження», «Перелом», «Популяризація», «Систематизація», «Історичні події та діячі: мотиви, сюжети, образи», «Харизматичні володарі (князь Лаборець, князь Федір Корятович, король Матвій Корвін, князь Ференц II Ракоці, правителька Марія Терезія, цісар Йосиф II, імператор Франц Йосиф, міністерський уповноважений Едмунд Еган)», «Благородні розбійники (Григор Пинтя, Юрай Яношик, Іван Беца, Олекса Довбуш, Микола Шугай, Ілько Липей, опришківські скарби)», «Богатирі (Павло Киниж, Іван Фірцак)», «Світочі культури (листоноша Федір Фекета, єпископ Григорій Таркович, філософ Василь Довгович, винахідник Августин Єнковський, письменник Іван Франко)», «Військові та політичні потрясіння (нашестя мадярів, монголів, кримських татар і турків; війна куруців (1703–1711), революція 1848–1849 рр.; Перша світова війна; Карпатська Україна; Друга світова війна; радянські часи)», «Етнічні, соціальні, правові та економічні відносини (первісне суспільство; міграції: гуни, мадяри, раци, волохи, цигани, товти, татари, саси (шваби), греки, русини, французи, італійці, болгари, євреї; епідемії; привілеї; кріпацтво; верстви населення; індустрія)», «Антропонімія та топонімія: географічні, історико-культурні, етнорегіональні, родові назви», «Гідроніми озера, стави, річки, болота, джерела, колодязі», Ороніми (гори, горби, камені, печери, полонини)», «Замки і городища», «Монастирі та церкви», «Ойконіми (поселення)», «Примітні люди і памʼятники», «Антропоніми (прізвища і прізвиська)», «Етнорегіональні назви і прозивки».

Пропоноване видання, сподіваємося, порадує шанувальників духовної та матеріальної культури України.

Теги: перекази, Роман Офіцинський, Ґражда

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати