В інформаційному просторі поширили чергову провокацію, зорієнтовану на угорців Закарпаття

Заяву написано угорською мовою, а тому сумніватися в тому, на кого вона розрахована, не доводиться. Підписаний від імені «закарпатських угорських патріотів», матеріал розпочинається з недвозначного заголовку – «Хай закінчаться репресії закарпатських угорців!», який визначає всю подальшу суть публікації. Тих, хто засумнівався в тому, чи правильно він розуміє посил, що його від початку намагалися вкласти у вуха і голови закарпатських угорців автори послання, остаточно зорієнтовує перше речення тексту, яке безапеляційно стверджує, що «Український уряд робить все можливе для знищення угорської меншини». Для тих, хто мислить критично, після цього стає очевидним, що «наступні факти», що на них вибудовують фабулу цієї епістолярії її автори, не мають на меті об’єктивність, а грубо і безцеремонно поціляють в одну із найвразливіших ділянок світосприйняття угорців Закарпаття – національні почуття.

«Ми і вони», «дискриміновані угорці і українці-націоналісти», «чужа, ворожа Україна і рідна, материнська Угорщина» – ця поняттєва біполярність, вибудувана на примітивному антагонізмі, пронизує текст від початку до кінця, не залишаючи місця для конструктиву, здатності чути і розуміти, а значить – шукати точки дотику.

Розпочинаючи з того, що «на референдумі у 1991 році на Закарпатті проголосували за створення угорського автономного округу», який, однак, «ніколи не було створено» (тоді як, що суттєво,  «Крим став автономною Республікою»), автори тексту послідовно підводять до результатів місцевих виборів  2015 року, на яких завдяки «об'єднанню зусиль ТУКЗ та ДСУУ, угорці отримали дуже хороші результати». Саме вони дали  можливість «12 грудня на засіданні Товариства прикордонних самоврядувань Закарпаття» говорити «про можливість створення району з більшістю угорського населення в рамках проведення адміністративної реформи». Однак «вже наступного дня, за вказівкою місцевого та центрального керівництва, в українських ЗМІ оприлюднені статті, які критикують цю ідею. Окрім цього, до сьогоднішнього дня не створено угорський освітній район, питання якого на порядку денному з початку 2000-х років».

«В Україні важка економічна ситуація, високі ціни, низькі зарплати. Закарпатські угорці виживають тільки завдяки допомозі Угорщини. Тільки у 2015 році угорський уряд та кілька самоврядувань надали допомогу у сумі понад 100 мільйонів форинтів», провадять далі автори заяви.

«Нам забороняють навчати наших дітей рідною мовою. Наші діти не мають права в Україні навіть складати ЗНО на угорській!» – стверджуть вони. І далі «логічно» просять «угорський уряд сприяти у відкритті чим більшої кількості навчальних закладів, починаючи від дитсадків і кінчаючи вузами, де навчання велося б на мові наших предків».

«Закарпатських угорців мобілізують на військову службу до зони військових дій, хоча ця війна почалась через політику українських націоналістів. Крім того, націоналісти намагаються розхитати ситуацію і на Закарпатті. Прикладом цього є минулорічні події в м. Мукачево. Ми не бажаємо бути жертовними вівцями і тому створюємо Громадські варти для охорони наших сімей та домівок!», – конкретизують свої наміри заявники.

І «від імені всіх закарпатських угорських організацій» звертаються «до Президента та Прем'єр-міністра Угорщини, угорських парламентських партій, щоб вони зробили все можливе для відновлення автономії Закарпаття та приєднання майбутнього угорського району до Угорщини».

«Якщо вони не зроблять конкретні кроки, будемо вимушені перейти до більш радикальних дій», – попереджають анонімні «закарпатські угорські патріоти». І завершують свій текст гаслом, що недвозначно засвідчує їх бачення приналежності територій України, заселених етнічними угорцями – «Хай живе Велика Угорщина!».

У цьому контексті можна було б зайнятися безперспективними спробами ідентифікації авторів цієї заяви. Але насправді не має жодного значення, належать вони до російських або угорських спецслужб, керованих Кремлем ультра-націоналістів з угорського "Jobbik"-а  чи є приватною ініціативою якогось націонал-радикала, що сховався за щойно створеним профілем «Роберт Славич». В останнє, втім, не віриться взагалі – надто вже акцентовано і  фахово вибудувано цю текстову провокацію і надто послідовно вона тиражувалася в інформаційному просторі.

Насправді ж принциповим і суттєвим у цьому контексті є інше.  Перша публікація звернення з’явилася на одному з закарпатських ресурсів і була ширше розтиражована у вже згаданих спільнотах у Фейсбуку ще 6 лютого. При чому, більшість спільнот, де його було поширено, мають чималу кількість підписників, що вимірюється тисячами. Серед яких десятки, якщо не сотні, закарпатських угорців. А отже, залишитися непоміченою в угорському середовищі Закарпаття воно не могло. Однак попри все ця очевидна провокація не отримала належної публічної оцінки з боку як політичних провідників закарпатських угорців, їх представників у верхівці обласної влади, так і в консульських установах Угорщини на Закарпатті. Не затаврували її саме як провокацію і ЗМІ, що представляють інтереси угорської спільноти на Закарпатті.

Не кваліфікували, не заперечили – значить погодилися? А отже, небезпечна  мова українсько-угорської ворожнечі, риторика протиставлення, судячи з усього, влаштовує деяких закарпатських угорських політиків, що за підтримки держави Угорщина тихо, але послідовно працюють на ментальний відкол угорської громади Закарпаття від українського контексту. Не віддаючи собі повноцінного звіту в тому, що з такої іскри, якщо її вчасно не загасити, може розгорітися полум’я великої біди. Яку вже маємо можливість спостерігати на Донбасі з безпечної відстані свого західного розташування.

Наразі безпечної...

Теги: угорці, провокація, ворожнеча

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати