"Вперше в Україні одразу потрапив сюди, у село, - розповідає 47-річний Орест Дель Соль. - Приїхали ввечері пізно. 23 лютого, День Радянської армії. Перші враженні: газета "Комсомольська правда", розстелена на столі, на ній сало, сіль, цибуля, самогонка, граньоні стакани. І я нічого не розумію. Після Парижу - тяжко".
На батьківщині Орест працював сомельє в ресторані та метрдотелем двох прем'єр-міністрів. Згодом, захоплений соціалізмом, приєднався до кооперативу "Лонго май" у Провансі. З 1973-го члени спільноти разом займаються сільським господарством та ремеслами. Господарства мережі кооперативів є в Австрії, Швеції, Німеччині та на Коста-Риці.
Чоловік народився в родині італійських емігрантів. Дружина Йолана - українка угорського походження. Виховують доньку-студентку Іріс. Син Арсен ходить до 11 класу.
"Діти себе вважають більше українцями. Коли збираємося, то говоримо французькою, - каже Йолана, котра за фахом - французький філолог. - У нас в родині багато чого пов'язано з кухнею, готуємо багато французьких та італійських страв. Любимо робити гастрономічні подорожі. Італія – це риба. Франція – круасани, тістечка, хліб.
Часто приймаємо у себе друзів-фермерів з Франції. Вони в захопленні від усього. Один чоловік прокидався вранці і біг згрібати сіно. Ми казали: рано, ще роса. Дайте мені насолодитися - відповідав. Єдине, чого їм бракувало - культури: театр, кіно, музеї. Там селяни освічені, багато читають".
Gazeta.ua