Цей спогад багато років лежав десь на самому денці моєї пам'яті. Зринув тоді, коли я зустрілась із нею - донькою артистки. Вона майже не змінилась, ось тільки погляд став задумливішим. А її батько, міліціонер Федір Фанта, родом із села Гудя, познайомився зі своєю «другою половинкою» на футбольному полі у Великому Бе-резному. І цих зустрічей було тільки п'ять, бо на шостий раз вони поєднали свої долі. Одружившись, жили близько року в рідному селі молодого, а потім перевали до селища Королево. Сама ж Катерина Гриб навчалась у Московському театральному інституті на факультеті кінематографії, а переддипломну практику проходила на кіностудії ім.О.Довженка. Над образом молодої випускниці працював сам московський режисер Міхальсон, і чарівна артистка знялась у ролі Катерини - героїні «Капітанської дочки» О.Пушкіна,та в кінофільмі «Смерть у сідлі». Ці картини за участі мами-акторки донька переглянула тільки у свої двадцять. Прижиттєво мати мріяла, що саме Катерина, її тезка, піде акторськими стежинами і досягне того, чого не вдалося їй самій, бо в підсумку мати присвятила себе служінню сім'ї, а не мистецтву. Та Катерина пішла працювати на пошту...
Чим же полонила акторка молодого міліціонера? На це сакраментальне запитання Федір Федорович відповів мені стисло: «Очима, а ще тим, що була вона горянкою та випромінювала ті флюїди душевного' тепла, про які мріє -кожен чоловік». У 1965-му в них народилась перша дочка Едіта, у 1970-му — моя однокласниця Катерина, а через три роки -Людмила. Та недовго судилося бути їм разом — у 1985 році (нашій акторці був на той час тільки 41 рік) Катерина Іванівна переступила земну межу.
Досі у сім'ї Федора Федоровича зберігаються щоденники, які він почав писати чорнилом ще в молодості. Два великі зошити, де акуратним почерком описані почуття та враження прожитого дня, гортала і я. Читала сторінки вже пожовклого від часу паперу, хронологію життя дивовижної сім'ї, яку колись утворили люди різних професій -акторка і міліціонер...