Здається, давно позаду залишилися ідеологічні «соцреалістичні» форми оцінки культури, але бажаючих проаналізувати певні явища, тенденції, прогалини чи досягнення мистецькі виявляється не так багато.
Тим книга журналістських досліджень В. Мишанича «Митці Закарпаття», яка вийшла друком у видавництві «КП «Ужгородська міська друкарня», є приємною несподіванкою.
Особливо важливим знання культурного простору і цінностей рідної культури є для молодшого покоління закарпатців. Прикро, але навіть студентська молодь слабо знає навіть імена відомих письменників, композиторів, артистів чи художників краю. Між тим культурні потреби молоді задовольняються ерзац-цінностями.
Дедалі нахабніше дуже пропагуються і нав̓язуються фальшиві цінності-одноденки у вигляді розважальних програм, хіт-парадів, пісеньок-одноденок на радіо, ТБ, книгарні завалені бульварною літературою. Все це відволікає увагу від високих естетичних ідеалів світової і національної культур, їх досвіду, закономірної необхідності розвитку духовно-мистецьких традицій та формування нових естетичних ідей. Таким є результат безвідповідального ставлення до культури в процесі формування так званого «суспільства споживачів» і підсиленого неймовірно великими можливостями відкритого інформаційного простору. Як свого часу писав видатний кіно митець Ю.Іллєнко, «інформаційний прості України, вже давно не український»
Ще більш проблемними постають питання популяризації самобутніх регіональних культур, які сформувалися на окремих територіях України. Однією з таких є закарпатська, відома автентичною піснею, танком, народними ремеслами, а на рівні професійному вона позначена визнаними літературо-мистецтвознавчими термінами «закарпатська новела», «закарпатська школа живопису». Культурний простір Закарпаття багатий своєю історією, мистецьким різнобарв̓ям, визначними постатями і творцями менш помітними, але без яких важко уявити процес формування духовних цінностей Ужгорода, районного містечка, району чи села.
Книга В. Мишанича «Митці Закарпаття» - це результат багаторічної роботи з вивчення і популяризації творчого доробку художників, композиторів, письменників, артистів, педагогів-мистців краю у вигляді статей та інтерв̓ю, опублікованих упродовж 2002-2012 рр. в популярних виданнях «Карпатська Україна» «Новини Закарпаття», «РІО», «Срібна земля», «Ужгород», «Культурологічні джерела» та інші. Зібрані в одну книгу, вони творять широке полотно сучасного мистецького життя.
Газетні жанри обумовлені певними вимогами щодо обсягів і стилістики матеріалів, особливо це відчувається у так званих «ювілейних» текстах. Але коротка інформація про життя і творчість певного ювіляра вже є важливою інформацією для пересічного читача, який мешкає в селі чи містечку і відвідування художньої виставки, театру чи філармонії є скоріше недосяжною мрією.
Нема єдиних шляхів приходу в літературу чи мистецтва. Недарма біографія кожної творчої особисті приваблює читача. У книзі В.Мишанича опубліковано кілька десятків інтерв̓ю з працівниками культури, художниками, артистами, письменниками. Люди творчі у своїх думках та висловлюваннях цікаві насамперед тим, що розповідають не тільки сторінки своєї біографії, але й розкривають секрети власної творчої кухні, діляться думками про своє бачення світу, розуміння цінностей. Відомо, що не кожен наважиться дати оцінку своїм побратимам чи заперечити певну колективну думку. На таке здатні одиниці. Так було приємно прочитати думки П.К Балли, одного з найавторитетніших художників, людини неймовірної скромності, яка свого часу відмовилася від присвоєння звання Заслужений художник України на користь свого побратима. Його висловлювання що «ніхто з мистецтвознавців сьогодні серйозно не займається Бокшаєм» стоїть досі на часі, хоч з часу інтерв̓ю минуло майже десять років і сам митець вже відійшов у засвіти. З голосом П.К.Балли перегукується голос Заслуженого художника України І.І.Ілька. Як дитяче серце сприймає світ мистецтва і які виховні можливості самого мистецтва- це читач дізнається в розмові з єдиним в області Народним вчителем України, організатором і директором унікального авторського навчального закладу З.З.Жофчаком.
Книга «Митці Закарпаття» призначена для широкого читача і її перевага у тому, що вона не обтяжена науковими систенціями, автор немов намагається уникнути й власних оцінок творчості своїх персонажів, натомість пропонує читачеві щиру і відверту інформацію, закликає до роздумів. Саме таким є і справжній мистецький світ, головним покликанням якого є плекати і розвивати глибинні культурні традиції нашого народу, приносити людям насолоду він споглядання творів високого мистецтва.
Петро Ходанич