29 вересня у Шевченківському районному суді м. Києва відбулося перше судове засідання за позовом регіонала Ф.Ващука до Міністерства науки і освіти України, в якому колишній ректор просить суд визнати незаконним його звільнення з посади ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет» наприкінці лютого 2014 року.
Свій позов Ф.Ващук обґрунтовує тим, що заяву на звільнення він писав, начебто, під психологічним тиском і погрозами про фізичну розправу з боку «невідомих осіб». При цьому, конкретних фактів про психологічне посягання на його особу, тим більше – про фізичні погрози щодо нього та членів його родини, немає. Бо мітинги студентів і викладачів УжНУ, їх присутність на засіданні Вченої ради, що є дозволеними у будь-якому вищому навчальному закладі, збір підписів за відставку, поширення інформації про ці події у ЗМІ, оприлюднення відкритої відозви викладачів погрозами фізичної розправи не назвеш. Ба більше, враховуючи академічну етику, навіть під час тих подій їх учасники зверталися до Ф.Ващука абсолютно ввічливо.
.jpg){kind=link}
Утім, справжня логіка, на яку спирається колишній активний функціонер Партії регіонів, а до того – СДПУ (о), лежить зовсім не в цій площині. І підтвердженям цьому є сам момент завершення півторарічної паузи Ф.Ващука у подачі позову до Міністерства освіти і науки України.
Насамперед, мало хто знає, що за цей час Ф.Ващука позбавили також виконання обов’язків ректора у Центральноєвропейському університеті у місті Скаліца (Словаччина), директор якого п. Гайді Шварцова у такий спосіб позбулася партнера, котрий з притаманним йому авантюризмом реалізував через освіту проекти, спрямовані на власне збагачення. Для амбітного Ф.Ващука це неабиякий удар по його гіпертрофованому самолюбству. Який, в комплексі з незагоєною раною, набутою внаслідок позбавлення ректорства УжНУ, сам по собі вимагає сатисфакцій і компенсацій...
Утім, суттєвим є інше: Ф.Ващук подав позовну заяву до суду 25 серпня, тобто через місяць після призначення Геннадія Москаля головою Закарпатської ОДА. Чітким сигналом для колишнього ректора в його прагненні взяти університет на абордаж, стали спроби Г.Москаля створити напередодні виборів 25 жовтня «антибалогівський» фронт, спираючись на ситуативних опонентів Віктора Балоги найсумнівнішої якості – від «багатопартійного» С.Ратушняка і колишніх членів СДПУ(о) Віктора Медведчука до недавніх функціонерів Партії регіонів. І Ф.Ващук як колишній (?) член обох цих партій і морально завждиготовий стати членом чергової партії влади чітко відчув цю вигідну політичну кон’юнктуру. І взяв низький (у прямому і переносному смислах цього слова) старт у вигляді низькопробних нападок на університет через маловідвідувані, сумнівної якості інтернет-ЗМІ, власниками яких є колишні «регіонали», завершивши його згодом повністю нівельованим чинним ректором УжНУ В.Смоланкою «фінішем» у «програмовому» виступі наприкінці літа на «21 каналі», що належить екс-керівникові облорганізації Партії регіонів, а нині – очільникові «Опозиційного блоку» Олександрові Ледиді.
Розрахунок Ф.Ващука на те, що ректор УжНУ Володимир Смоланка, котрий очолює Закарпатську обласну організацію політичної партії «Єдиний Центр», сам по собі є надзвичайним подразником для першого номера партійного списку «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» Г.Москаля, який досі не гребував жодними засобами в своїй запопадливості щодо виконання спущеного зверху завдання, є абсолютно логічним. А гальмування судової реформи, прецеденти з новітнього досвіду «колег-ректорів» Поплавського-Луцького-Калетника, що через продажні суди роблять доволі вдалі спроби післямайданних «реінкарнацій», вселяють віру в успіх цієї авантюри. Яка, не відчувши спротиву Феміди, має шанс впертися хіба що в принциповість міністра освіти і науки Сергія Квіта, який послідовно дотримується позиції щодо недопустимості повернення до ректорських крісел осіб, дії яких бодай опосередковано привели до жертв на столичному Майдані, анексії Криму та війни на Донбасі.
Тому при всій абсурдності претензій Ф.Ващука, його атаку на університет слід сприймати дуже серйозно. Бо живемо в країні, правоохоронна система якої з озброєного бойовика Йовбака легко робить спершу чесного міліціонера, який просто не встиг перевдягнутися, далі – мисливця, що з карабіном у багажнику поветався з риболовлі, а потім – взагалі свідомого громадянина, який, перелякавшись стрілянини, схопився за зброю і прибіг у самісінький епіцентр бойових дій. Чому б цього разу не зробити з готового прислужитися новій владі Ф.Ващука особу, що психічно і фізично постраждала від студентів? Тим більше, що не доводиться сумніватися, що «психологічно затероризований», але готовий до чергової «реінкарнації» Ф.Ващук десь у сейфі тримає не тільки партійні квитки двох політичних сил, а й набуті в часі ректорства в УжНУ «зелені» аргументи Федеральної резервної системи США.
Ця ситуація є однією з перших серйозних перевірок на зрілість громадського суспільства Ужгорода, Закарпаття і загалом України. І саме через її призму буде чітко видно, в якому напрямку рухається наша країна – вперед, чи, навпаки, назад. Бо колишні однопартійці Ф.Ващука по СДПУ(о) В.Медведчук і (також по Партії регіонів) Н.Шуфрич недаремно чартерним рейсом прилітали на ці вихідні на Закарпаття. І зустрічалися з представниками чинної влади.
Вони спільно працюють на свої власні реінкарнації...
