На Закарпатті зберігається майже найнижчий в Україні рівень захворюваності на рак молочної залози

На Закарпатті зберігається майже найнижчий в Україні рівень захворюваності на рак молочної залози, розповів головний лікар обласного клінічного онкодиспансеру, доктор медичних наук, професор Андрій Русин. За його словами, щорічно в області реєструється 300 випадків захворювання. Андрій Русин переконаний, що покращити боротьбу з раком сьогодні може лише раннє виявлення хвороби: «Захворювання протікає безсимптомно, аж поки пухлина не набуває великих розмірів чи не дає метастази. Тому визначальною є перш за все зацікавленість самих людей у стані свого здоров’я, інакше проблему не вирішити», — каже А. Русин. Лікар радить жінкам проводити самообстеження молочних залоз хоча б раз у місяць, а при найменших змінах звертатися до спеціаліста.

У групу ризику за діагнозом рак потрапляє майже 100 % закарпатців. Аборти, наявність раку у родичів, постійні стресові напруження, часте вживання кави і шоколаду — усе це покази до постійного профілактичного обстеження. 

Щодо якості надання медичної допомоги, А. Русин стверджує, що закарпатські фахівці здатні сьогодні працювати на рівні сучасних клінік Америки, Німеччини: «Ми можемо вилікувати 98 % людей при ракові на першій стадії. Тому наше основне завдання —раніше виявляти цю патологію і тоді з нею боротися».

Ярослав Дячун, лікар-онколог м. Ужгорода зауважив, що кількість свідомих жінок, які розуміють роль профілактики, на жаль, не зростає. Більшість задумуються над власним здоров’ям уже при занедбаному стані хвороби. «До лікарів, особливо онкологів, людям слід приходити у здоровому стані, щоб випередити хворобу», — наголосив Ярослав Дячун.

Любов Жолудєва, заступник головного лікаря онкодиспансеру звернула увагу на те, що жінки пенсійного віку рідше звертаються за медичною допомогою і тим більше з профілактичною метою. В Ужгороді ситуація, звичайно, краща, ніж у районах. Проте усі жінки незалежно від місця проживання повинні стежити за власним здоров’ям. «Обстеження у мамолога повинно стати звичною процедурою для кожної жінки, як, наприклад, манікюр», — переконує Л. Жолудєва.

В Ужгороді працює маммологічний і маммографічний кабінет, розповіла ужгородський маммолог Рімма Конар. За її словами, жінки почали звертатися і з власної ініціативи, а не лише за направленням терапевта чи гінеколога. Протягом цього року було виконано близько 80 маммографій для жінок віком понад 40 років, що проте не є достатньою цифрою, на думку професіоналів. Клінічно обстежено понад 600 жінок. Рак виявлено у 5 пацієнток кабінету. Кабінет знаходиться в Ужгородській міській поліклініці. Рімма Конар радить робити маммографію раз на два роки жінкам після 40 років, після 50 років — один раз на рік.

До операції і в післяопераційний період жінкам допомагає подолати біду громадська організація «Амазонки Закарпаття». Її голова Наталія Шаульська повідомила, що сьогодні понад 16 тисяч українок хворіють на рак молочної залози і більшості із них надто важко витримати це на психологічному рівні, тому їм необхідна реабілітаційна підтримка. Н. Шаульська розповіла і про постанову Верховної Ради, яка утруднила процес отримання жінками безкоштовного протезу. Тільки завдяки всеукраїнському рухові громадських організацій було відновлено право прооперованих жінок отримати безкоштовні протези. Крім того, жінкам, за словами Н. Шаульської, доводилося після операції пройти ще 10 інстанцій для отримання протезу. За кілька місяців його «вибивання» виникають різні супутні захворювання. Сьогодні, знову ж завдяки клопотанням громадськості, перелік необхідних документів зменшився до 4 пунктів.

«Амазонки Закарпаття» розробили також програму реабілітації жінок і винесли питання створення реабілітаційного центру на розгляд депутатів. Найбільша проблема — у приміщенні. Сьогодні навіть ніде розмістити вже подароване Закарпаттю польськими колегами реабілітаційне устаткування.

Закарпатських фахівців-реабілітологів запрошують навіть до столиці, бо в Україні обмаль спеціалістів із реабілітації жінок. Закарпатські ж лікарі проходили відповідне навчання у Польщі, саме завдяки міжнародній співпраці спеціалізованих громадських організацій. Реабілітацією жінок професійно займається Ярослав Дячун. «Важко описати щастя жінки, яка позбулася післяопераційних набряків руки, що вже майже не рухалася», — розповідає Я. Дячун про своїх пацієнток. — Існують методики, відповідне устаткування, але сьогодні ми навіть не маємо приміщення для того, щоб його розмістити». Понад 500 пролікованих закарпатських жінок за словами Я. Дячуна, потребують постійного нагляду і фахової підтримки, тож Ужгород доріс до потреби реабілітаційного центру, але розуміють це, на жаль, не усі відповідальні особи.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати