Дещо з історії Ландшафтного Парку ім. 40-річчя Перемоги
Ландшафтний Парк ім. 40-річчя Перемоги був закладений у місті Ужгороді у 1985 році, про що свідчить пам’ятний камінь, розташований неподалік. Відповідно до Проекту благоустрою та озеленення комплексної зеленої зони м. Ужгорода, розробленого у 1982 році й перезатвердженого у 2000 році, проектована площа парку Перемоги повинна була становити 13,8 га. Спроектовано цей парк було ландшафтним архітектором Валентиною Григорівною Маєвською, відомою багатьма оригінальними проектами парків у всіх куточках України. Вхід на територію парку був запланований його творцями саме у тому місці, де зараз стоїть пам’ятний камінь. Ще у радянські часи на території парку були проведені дренажні роботи, завезений ґрунт та проведено освітлення. Цей парк згадується також серед інших зелених зон загального користування і у «Комплексному плані з перетворення міста Ужгорода в місто високопродуктивної праці, високої культури та зразкового громадського порядку на 1984-1985 роки». Однак тоді межі парку не були винесені в натуру. Це дало змогу Ужгородській міській раді «забути» про цей парк і, починаючи з 90-х років минулого століття, крок за кроком вкрасти його у громади.
Як протягом 15 років від Парку Перемоги не залишилось нічого
Так, у Генеральному плані міста Ужгорода від 1991 року на території парку з’явились об’єкти фізичного виховання та спорту. На місці старих кортів біля спорткомплексу «Юність» побудували автостоянку, а 4,4 га парку Перемоги були віддані під будівництво нових кортів та спортивних майданчиків, що і було відображено у Генплані. Пізніше на території парку, всупереч цьому ж Генплану, який закріплював за цією земельною ділянкою статус зеленої зони загального користування, де не передбачено жодне будівництво, з’явилась перша культова споруда і парк втратив чергові 0,687 га. Генпланом 2004 року цю територію парку, відведену для будівництва і обслуговування баптиської церкви було нанесено на карту й таким чином узаконено. Решта території, як і раніше, залишалась у статусі зеленої зони загального користування.
Так тривало до 2007 року. До цього часу парк Перемоги залишався у переліку існуючих зелених зон м. Ужгорода й мав статус зеленої зони загального користування, закріплений Генпланом 2004 року.
Однак посадовці міської влади в черговий раз вдалися до протизаконних дій – у 2006 році тут на 0,925 га території парку почалося будівництво нової культової споруди – греко-католицького монастиря Братів Менших (Францисканців), а у 2007 році 6 га парку було віддано в оренду ТОВ «Ужгород-Маркет» для будівництва торгівельно-розважального комплексу. У 2014 році Ужгородська міська рада віддала останні 0,9326 га парку Перемоги монастирю Братів Менших під будівництво ще однієї споруди, названої госпісом, хоча ця установа не матиме статусу медичної. Без відповідного на те рішення Ужгородської міської ради та, знову-таки, в супереч чинному Генеральному плану 2004 року, цільове використання цих ділянок було змінено із «зеленої зони загального користування» на «зону будівництва та обслуговування об’єктів торгівлі (6 га) та громадських і релігійних організацій (0,9326 га) – фото 5-6. Так, за задумом чинної міської влади м. Ужгорода, парк Перемоги, як зелена зона загального користування, повинна зникнути в карти міста.
Що таке зелені зони загального користування?
«Зелена зона» – це ділянка в межах населеного пункту, що має згідно з його генеральним планом та земельним кадастром статус, який так і називається «зелена зона», або «озеленена територія». Отож зелена зона – це статус, або цільове призначення земельної ділянки. До зелених зон загального користування відносять парки, сквери, алеї, бульвари, набережні. Це ті куточки міста, які городяни залюбки відвідують для прогулянки з дітьми, домашніми тваринами, відпочинку, спілкування з природою, спілкування між собою, відновлення своїх фізичних та психічних сил, створення позитивного настрою.
Зелені зони у міському середовищі виконують кілька різних функцій, зокрема екологічні, соціальні, економічні, містобудівні, історико-культурні тощо. Наявна кількість зелених зон загального користування у містах є міжнародним індикатором відповідності міст принципам сталого розвитку. Будь-яке європейське місто строго дотримується цих містобудівних норм та екологічних стандартів.
Зелені зони очищають та оздоровлюють повітряний басейн міста і поліпшують його мікроклімат. Зелені насадження поглинають вуглець і виділяють кисень, знижують температуру в спекотну погоду, знижують рівень міського шуму, запиленість і загазованість повітря, захищають від вітрів. Ця функція надзвичайно важлива для нашого міста, адже Ужгород, за даними Лабораторії спостереження за атмосферним повітрям м. Ужгорода Гідрометеоцентру, вже десятиліття очолює списки найбільш загазованих міст Правобережної України. А статистика онкозахворюваності та захворюваності верхніх дихальних шляхів у дорослих та дітей лише підтверджують кореляцію між якістю атмосферного повітря та здоров’я мешканців міста.
Зелені зони в містах винятково потрібні, оскільки лише вони здатні зберегти для міського ландшафту екосистемні функції. Зокрема, зелені зони є середовищем існування тварин і зростання рослин. Лише тут можливе проникнення атмосферних опадів в ґрунт для підтримки рівня ґрунтових вод. Лише зелені насадження можуть виконувати функцію переробки мертвої органічної речовини і формування ґрунту в межах населених пунктів. Що ж стосується парку Перемоги, то найбільшою його принадою є озеро, яке збирає довкола себе і рибалок, і пляжників, і молодь, і дітей з батьками, які спостерігають за водними птахами та підгодовують їх. Адже тут гніздяться дикі качки, лиски, водяні курочки, очеретянки великі, бугайчики – птахи, внесені до Червоного списку Закарпатської області, часто сюди прилітають лебеді (фото 7-9). Це не лише елемент міської естетики, але й елемент виховання дружнього ставлення до природи.
Зелені зони в місті є важливою складовою поняття «висока якість життя». На це чітко вказує аналіз цін на нерухомість і результати соціологічних опитувань. Зелені зони є важливими місцями для відпочинку громадян. Це в першу чергу стосується маломобільних і незахищених прошарків населення, які в силу фізичних чи фінансових причин не можуть часто виїжджати за місто: людям похилого віку, інвалідам, матерям з маленькими дітьми, незабезпеченим громадянам. А у сейсмічній зоні, де розташоване і наше місто, такі зелені території повинні бути у близькій доступності, особливо у густозаселених кварталах міста.
Разом з тим, в зелених зонах формується особливе соціальне середовище, що включає в себе спілкування людей різних поколінь по інтересам, проведення культурних подій тощо. Парки і сквери міста є одними з основних складових його комунікаційного простору.
Зелені насадження дають можливість для занять спортом і покращення здоров’я громадян. Озеленені території мають винятковий вплив на нервову систему людини. На газонах та галявинах у парку можна посидіти і відпочити. Особливо приваблюють людей водойми, де можна покупатись, позагорати або ж просто подивитись на воду. Потребу у цьому принаймні інколи відчуває більшість громадян.
Державними будівельними нормами для таких міст, як наше місто Ужгород, для безпечного і комфортного проживання містян на кожного мешканця повинно бути 10 м2 зелених зон загального користування, тобто парків, скверів, алей, бульварів, набережних. А у житлових кварталах міста на одну людину має бути 6 м2 загального користування. Це означає, що у місті Ужгороді в цілому повинно бути 120 га зелених зон загального користування, а в житлових кварталах - ще 72 га. Отже, разом – 192 га. Однак у місті Ужгороді, яке ще 20-30 років назад називали місто-садом, катастрофічно не вистачає зелених зон. Так, замість 192 га у місті є лише 73,42 га зелених зон загального користування. Ужгородська міська влада планує розширення площі зелених зон загального користування, але за рахунок механічного включення до меж міста існуючих лісових масивів та інших насаджень, розташованих довкола міста. Таким чином необхідну кількість зелених зон забезпечать винятково за рахунок зеленого кільця міста. При цьому площі зелених зон загального користування у житлових кварталах багатоповерхових забудов, всупереч Державним будівельним нормам, планується віддати під забудову. До цих зелених зон належить зелена зона на пл. Богдана Хмельницького (дитячий майданчик «Рошен»), зелена зона на розі вул. 8-го Березня та вул. Легоцького, а також парк Перемоги. Найбільш густо забудовану частину міста генпланом планується перетворити на загазований вихлопами кам’яний мішок без зелених зон – парків, скверів, бульварів, алей. Насолоджуватись зеленню та прохолодою в місті суджено тільки мешканцям елітних кварталів садибної забудови. Чи може таке місто називатись європейським, з рівними можливостями та комфортними умовами для життя, містом сталого розвитку? Відповідь очевидна.
Чому важливо не втратити зелену зону в серці багатоповерхової забудови?
Що є для мешканців густонаселеного житлового кварталу Кірпічка цей парк Перемоги з озером? Це найбільший цілісний масив зеленої зони у багатоповерхових житлових кварталах лівобережної частини міста, який є життєво важливим для нас, їх мешканців. Це єдине місце для прогулянок сімей з дітьми, літніх людей та молоді, місце для активного відпочинку, пляжування та риболовлі, де кожен мешканець може безкоштовно провести своє дозвілля. Крім цього – цей зелений масив є джерелом кисню в мікрорайоні зі жвавим транспортним рухом. Отже, ця зелена зона є вкрай важливою для формування здорового мікроклімату та створення комфортних умов проживання містян. Кожен клапоть таких зон містяни повинні захищати й зберігати.
