Про музей у старовинних винних льохах мріяв ще перший мер повоєнного Ужгорода, краєзнавець Петро Сова. У 1980 році він написав до обласної газети статтю, в якій наголошував на нагальній потребі реставрації будівлі, яка вже тоді, вочевидь, знаходилася в поганому стані. Він вважав, що підвали "Богольвара" могли бути зведені раніше за другий поверх, на якому досі добре видно дату зведення – 1781 рік. Писав і про те, що до знесення будівлі пивоварні на нинішній площі Поштовій, підвали були частиною одного комплексу.

"Постановлением Совета Министров УССР от 6 сентября 1979 года был утвержден дополнительно список памятников архитектуры Закарпатской области в количестве 24 новых объектов. Среди новоутвержденных памятников архитектуры находится один в Ужгороде на ул. Свердлова, №2 под названием "Амбар и винный погреб". Это древнейший памятник пищевой промышленности в Закарпатье.

Во время чехословацкого владычества в просторных подвалах его был открыт винный бар. С тех пор стали называть подвалы винными. В настоящее время (нагадаємо, мова йде про 1980-й рік – ред.) размещены три торговых организации, между ними облпищеторг, являющийся главным арендатором. Однако, грубый утилитаризм оставил, к сожалению, на первоначальном архитектурно-художественном облике памятника не благие изменения. Прежние хозяева-частники, владевшие зданием после ликвидации пивзавода, в погоне за наживой делали всякие, нужные и ненужные, пристройки к основному архитектурному облику, чем исказили его художественный вид. 

Что еще хуже, горжилуправление полакомилось на невзрачную пристройку со стороны Свердловской улицы и поселило в нем жильцов, одновременно с которыми тут же появились рядом с ней и уборные, сараи и другие им подобные "хозяйственные подсобные" постройки.

Что же касается основного объекта архитектурного памятника, занимаемого облпищеторгом и двумя его поднанимателями, то и здесь далеко не отрадное. Всюду царит загруженность. Вот последняя терраса, ходы и выходы загружены примитивными, невзрачными, сколоченными из досок хранилищами-времянками. Всюду теснота и, как правило, захламленность. Не лучше выглядит и подвальное хранилище пищепродуктов. Здесь кроме тесноты царит сырость. Это вызвано тем, что все окна замурованы наглухо и нет вентиляции. А что еще хуже, местами просачиваются почвенные воды.

Необходимо безоткладно приступить к капитальной реставрации памятника. Для этого необходимо выселить, не теряя времени, всех арендаторов из него. Без этого реставрация его практически неосуществима. А откладывать ее в долгий ящик непозволительно!", – писав Петро Сова.

Всередині об'єкту – суцільний хаос

На жаль, питання реконструкції "Совиного гнізда"після цього  затягнулося ще на 35 років. Лише тиждень тому на цей об'єкт прийшли робітники, котрі заходилися спершу розбирати комплекс від тимчасових надбудов і перебудов радянської доби. Працюють на другому поверсі "Совиного гнізда" близько двох десятків робітників, більшість родом із Рахівщини. Вони вже розібрали добудовані складські та гаражні приміщення на другій терасі верхнього поверху, частково зруйнували дерев'яні перекриття, котрими колись розділили високі просторі приміщення на два поверхи. Тепер всередині "Совиного гнізда" – суцільний хаос. Поки робітники обідали, журналісту вдалося походити об'єктом і оцінити об'єм робіт. Як нині зсередини і зовні виглядають колишні склади, в'язниця і готель, видно на фото. 

Чесно кажучи, мало віриться в те, що з усім вдасться впоратися до кінця року, як того планує фірма-підрядник і вимагає грантовий проект. Однак заспокоює той факт, що фірма "Трансбуд", котра виграла тендер, до "Совиного гнізда" брала участь у реставрації багатьох історичних об'єктів, у тому числі в центральній частині Львова та Івано-Франківську. Самі робітники кажуть: "Совине гніздо" – не найстаріший об'єкт, з яким вони працювали. Стіни тут добротні, вистоять ще не одну сотню років, однак видно, що тривалий час за будівлею ніхто не наглядав: стіни поволі просідають, вода затікає у підвали, всюди багато сміття. Тож роботи, мовляв, чимало. 

"Так, роботи вдосталь, – погоджується в.о. начальника управління містобудування та архітектури Михайло Івегеш. – Реалізація проекту трохи розтягнулася через події, які трапилися в країні. Ми не встигли вчасно завершити проектну документацію, хотіли зробити її досконалою, тому експертиза не раз повертала проект на доопрацювання. 

З'явився ризик взагалі зірвати проект, але ми встигли у квітні оголосити тендер, а у липні підписали договір про виконання реставраційних робіт з львівським ТОВ "Будівельна компанія "Трансбуд". Ця фірма працює над подібними об'єктами вже 15 років і, що найважливіше, має ліцензію на реставрацію пам'яток архітектури".

Біля головного входу добудують сходи

За планом, щойно робітники очистять верхній поверх "Совиного гнізда" від надбудов і прибудов радянської доби, сміття, демонтують вікна, ґрати, старі залізні ворота, а також обдеруть вікові стіни аж до цегли, можна буде приступати до дальшої роботи. За словами Михайла Івегеша, старовинну будівлю нині найбільше пошкоджує вода. Тому перш за все потрібно провести комплекс гідроізоляційних робіт та відремонтувати дах. Щодо гідроізоляції, то з північної сторони, де "Совине гніздо" упирається в гору і починаються городи мешканців вулиці Собранецької, будівлю, аби відвести воду, розкопають аж до фундаменту. Мешканці Собранецької вже дали дозвіл на ці роботи й навіть погодилися розібрати чи перенести сараї, набудовані під стінами винного льоху.Коли проведуть гідроізоляцію і відновлять дерев'яні конструкції даху, який за проектом перекриють керамічною черепицею, можна буде приступати до внутрішніх робіт. Так, за проектом, у цокольному поверсі (власне, підвалах) демонтують металеві колони у лівій "башті", примуровані пізніше стіни, бетонне й подекуди асфальтове покриття підлоги. Потім обов'язково розберуть закладені цеглою вентиляційні канали, укріплять склепіння усіх залів, викладуть підлогу цеглою "на ребро", відновлять вапняно-піскову штукатурку стін та склепінь.

На верхньому поверсі плани такі: там, де були закладені оригінальні вікна та двері, кладку розберуть, там, де прорубали нові отвори – закладуть. Демонтують всі перегородки, підлогу, пластикові вікна, як були встановлені не так давно у правому крилі будівлі. Щодо вікон, то стару "столярку" робітники теж демонтують, але натомість поставлять так само дерев'яну. Розміри вікон не змінюватимуть. 

Подвір'я теж зазнає великих змін – там планують провести кілька втручань у зовнішній вигляд будівлі. Одне з таких втручань – додаткові контрфорси, або підтримуючі кам'яні конструкції – вимушене, бо стіни двох терас від часу почали просідати. Друга переміна – сходи від входу у підвали до верхніх терас. Архітектор спланував їх, аби акцентувати увагу на головному вході у льох, а ще для того, аби туристи не мусили обходити всю будівлю, щоб піднятися на другий поверх. Сходи зроблять з каменю-пісковику, з цього ж матеріалу хочуть облаштувати покриття площі перед центральним входом у винні підвали.

Що ж буде у новому "Совиному гнізді"? Михайло Івегеш каже, що в підвалах розташується невеличка експозиція Музею виноробства і пивоваріння, але основна частина площі використовуватиметься, як і до цього, при проведенні винних фестивалів та інших заходів. На другому поверсі теж буде невеличка експозиція, присвячена, скоріше за все, історії самої будівлі "Совиного гнізда". Концертна зала, яка існує і нині, збереже своє призначення. В одному крилі влаштують залу для проведення урочистих подій: банкетів, прийомів офіційних делегацій тощо. В інше крило, за словами головного архітектора міста, вже проситься місцевий осередок Спілки художників, тож об'єкт у майбутньому цілком може стати таким собі культурно-мистецьким центром Ужгорода.

Теги: Совине гніздо, Богольвар

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати