Пліч-о-пліч із братами-галичанами в рядах УПА незалежність України виборювали і закарпатці

Понад п'ять віків тому для свого захисту від поневолювачів український народ створив козацтво - народне військове формування, яке взяло на себе функцію захисту своєї Вітчизни і народу від загарбників. З часом на зміну козацтву прийшла Українська Повстанська Армія, яка була утворена 14 жовтня 1942 року в лісах Полісся.

Перші її військові формування були створені зі згоди німецького командування, і німці планували, що вони будуть служити тільки їхнім інтересам. Але керівництво Проводів ОУН (б) і ОУН (м) використали німецько-радянську війну винятково з метою побудови на «визволених» німцями українських землях Соборної самостійної Української держави. Бійці цих формувань не присягалися на вірність Німеччині і А. Гітлеру, тим більше, що в тюрмах Німеччини томилися сотні керівників ОУН, у тому числі Степан Бандера.

Але життя та окупаційна політика фашистської Німеччини внесли свої зміни у плани та задуми ОУН. На окупованій німцями території почалися масові арешти свідомих українців, репресії та розстріли членів та симпатиків ОУН, що особливо активізувалося в період з вересня 1942 по лютий 1943 років.

У квітні 1942 року ОУН (б) визнає Німеччину таким же ворогом України, як і більшови-стська Росія. До осені 1942 року тривав перший підготовчий період УПА. Другий період - період боротьби УПА в умовах німецької окупації тривав з осені 1942 року до зими 1944 року. В цей чар на Західній Україні розгортається масовий повстанський рух, керований ОУН (б), і створюються структури, які нагадували регулярну армію. До складу УПА входили: УПА-Північ (з дислокацією на Волині, Поліссі); УПА-Захід (Галичина, Буковина, Закарпаття, Перемишль-щина, Холмщина, Лемківщи-на); УПА-Південь (Кам'янець-Подільська, Вінницька, частини Київської і Житомирської областей). Планувалося створити четверту групу УПА-Схід, але через наступ радянських військ це не вдалося зробити.

З пропагандистсько-роз'яснювальною метою Провід ОУН направляв похідні групи, які створили мережу підпілля ОУН на сході, півдні України, Криму і на Кубані.

Масові каральні операції німецько? влади в 1942-1943 роках призвели до того, що цивільне населення, шукаючи порятунку і захисту, активно допомагало відділам УПА — люди йшли в ліс, щоб захистити себе, свою родину і землю.

На початок 1944 року в УПА нараховувалось близько 65 куренів (батальйонів), у т. ч. 15 куренів представників різних поневолених радянською Росією народів (узбеків, грузинів, казахів, туркменів, татар, башкирів, євреїв, росіян, білорусів та інших народів). У цей період у підрозділах повстанців нараховувалось від 100 до 250-400 тисяч вояків (близько 20% із них були представники інших національностей). Останній Головний командир УПА, полковник В. Кук писав: «Українська повстанська армія в дні своєї найбільшої сили налічувала близько півмільйона чоловік, якщо рахувати не лише вояків, але й усі допоміжні служби і структури».

Між лісовою армією і місцевим населенням був налагоджений тісний зв'язок, що дозволяло через спеціально створену законспіровану мережу збирати і забезпечувати народну армію зброєю, боєприпасами, харчами, медикаментами. Без масової підтримки народом партизани не змогли б безкомпромісно і довго воювати.

У різні періоди боротьби Головними командирами УПА були Д, Клячківський (Клим Са-вур), Роман Шухевич (Тарас Чупринка), Василь Кук, а начальниками штабу  — О. Гасин (Чорнота), Д. Грицай (Перебийніс).

З наближенням фронту на територію діяльності УПА змінилась і тактика повстанців. Було прийняте рішення проводити боротьбу з радянською репресивною системою та ідеологічною системою і не вступати в збройні сутички з радянською армією.

НКВД-МГБ розв'язало широкомасштабну безпринципну боротьбу пооти повстанського руху — в хід пускалися як відкрита боротьба і брехлива агітаційно-інформаційна обробка жителів Західної України СРСР в цілому, так і прихована провокаційна діяльність псевдозагонів УПА, сформованих НКВД. Станом на червень 1945 року на заході України діяло 156 спецгруп НКВД з чисельністю учасників 1783 особи. Ці так звані спецгрупи НКВД маскувались під підрозділи УПА, входили в довіру до місцевого населення, іноді встановлювали контакти зі справжніми загонами повстанців, нищили їхні криївки, склади, по-звірячому катували та вбивали жителів сіл, ґвалтували жінок. Цими діями вони дискредитували національно-визвольну боротьбу УПА.

НКВД активно закидало в повстанські загони своїх агентів-диверсантів. Улітку 1945 року на обліку в органах НКВС у Західній Україні перебувало 176 резидентів, 1196 агентів і 9843 інформатори.

З грудня 1945 року по лютий 1946 року проти ОУН та УПА було проведено 15 562 операції, в результаті яких вбито понад 4200 повстанців. В акціях проти УПА було задіяно 600 тис. осіб, втрати окупантів становили понад 15 тис. осіб.

Вагомих ударів завдав радянський  окупаційний  режим   в 1946-1947 роках, а також 5 березня 1950 року, коли було вбито Головного командира УПА, Провідника ОУН в Україні Романа Шухевича в с Білогор-ща біля Львова.

Десь до середини 50-х років тривала збройна боротьба окре-мих повстанських загонів. Останній бій відділу повстанців відбувся в 1961 році на Тернопільщині.

На Закарпатті загони і боїв-ки УПА діяли у Воловецькому, Міжгірському, Рахівському та Тячівському районах. Продовжуючи традиції своїх попередників — січовиків «Карпатської Січі», сотні Свідомих синів і дочок краю пліч-о-пліч з братами-галичанами боролися в рядах УПА проти нових, радянських окупантів.

Пройшовши випробування боротьбою і перенісши тортури тюрем НКВД, пекло сталінських концтаборів, колишні учасники УПА влились у ряди Народного Руху України і продовжили колись розпочату боротьбу.

Сьогодні в рядах Закарпатського Руху перебувають: людина-легенда, яка 25 років томилася в радянських концтаборах — Іван Мирон, та Ніна Бечук з Рахівсь-кого району, Микола Штен та Микола Бабушкін з Тячівщини, Федір Ньорба та Юрій Іванина з Виноградівщини, Ярослав Хрипта, Михайло Петричко з Мукачівщини та Зіновій Лоза з м.Ужгород.

Слава вам, шановні ветерани!

Слава всім, хто зі зброєю і без зброї боронив рідну землю від жорстких поневолювачів, ми будемо вічно пам'ятати і передавати із покоління в покоління правду про вашу самовіддану жертовну боротьбу в ім' я свободи і незалежності України.

Слава Україні! Героям слава!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати