Історичну синагогу в центрі Ужгорода таємно приватизували родичі екс-голови Закарпатської ОДА Олександра Ледиди та чинного голови облради Володимира Чубірки

ОДА ПРОДАЄ, ОБЛРАДА ПРОТЕСТУЄ

До початку 2000-х років у приміщенні працювало об’єднання «Фармація», що включало мережу муніципальних аптек області. Потім аптеки різні можновладці довели до банкрутства, їх приміщення продали за сумнівними схемами. Та головна будівля «Фармації» все ще залишалася муніципальною власністю громад області.

Витали різні ідеї щодо використання цього приміщення – починаючи від відновлення синагоги як культової споруди і закінчуючи створенням у будівлі музею. Втім Закарпатська обласна рада, яка у 2009 році контролювалася тодішнім першим заступником голови ОДА Іваном Балогою, прийняла рішення продати приміщення.

У 2010 році обирається новий склад ради, її головою став Іван Балога. У 2011 році депутатська більшість повторно дозволяє продати приміщення «Фармації». Попри те, що будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення, жодних ідей щодо збереження її як культурницького об’єкту ні в керівництва облради, ні у депутатів чомусь не виникає.

У 2013 році областю як голова ОДА керує Олександр Ледида, який також очолює обласний осередок Партії регіонів. В Закарпатській обласній раді у той період спостерігається протистояння партії Єдиний Центр та Партії регіонів, які мали найбільші фракції.

Будівля «Фармації» стає черговим витком цього протистояння – одна сторона організовувала продаж, інша – стверджувала, що це все незаконно.

9 вересня 2013 року у місцевій газеті «Європа-Центр» з’являється оголошення про аукціон – одним з лотів є приміщення адмінбудівлі, яке пропонується до продажу 30 вересня за стартовою ціною – 3 мільйони 867 тисяч. Втім про те, що продається пам’ятка архітектури, колишня синагога – в оголошенні ні слова.

Багатьох активістів на той час обурило, що повідомлення з’явилося не в офіційній газеті ОДА та облради «Новини Закарпаття», а у малотиражній приватній газеті. Містом пішли чутки, що тираж газети з оголошенням масово скуповують невідомі, ціна будівлі занижена, а на лот уже є реальний покупець, під якого аукціон організовується формально.

Продаж об’єкту здійснювався за участю управління з питань майна комунальної власності ОДА. Те, що на 30 вересня заплановано аукціон, не сподобалося керівництву обласної ради. За чотири дні до торгів – 26 вересня – керуючий справами виконавчого апарату ради Михайло Попович написав листа керівнику майнового управління Віктору Лущаку та організатору аукціону – товарній біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа». Михайло Попович у листі наголосив: проведення аукціону є протиправним.

Михайло Попович у листі посилався на Положення щодо порядку реалізації комунального майна області. Згідно з цим документом, строк призначення аукціону не повинен перевищувати шести місяців із моменту, коли депутати прийняли рішення про продаж об’єкту. Рішення про продаж, нагадаємо, депутати прийняли 4 листопада 2011 року. «Таким чином, строк проведення аукціону із продажу вищезгаданого об’єкта сплив 5 травня 2012 року», – констатував керуючий справами виконавчого апарату.

ХТО ПОКУПЕЦЬ? ТАЄМНИЦЯ ЗА ДУЖЕ БАГАТЬМА ЗАМКАМИ

4 жовтня 2013 прес-служба Закарпатської облради повідомила – 30 вересня пройшов аукціон, однак керівництво ради сумнівається у його законності. Тож голова облради Іван Балога звернувся з цього приводу до прокурора області

На тому пристрасті навколо будівлі поступово вщухли – приміщення й досі стоїть пусткою. І, судячи з фото, виглядає доволі непристойно не лише зовні, а й з середини.

Але хто ж таки купив будівлю? За скільки? Чи багато учасників брало участь у торгах? У березні 2014 року ми направили до ОДА інформаційний запит із проханням надати копію договору купівлі-продажу пам’ятки архітектури. Втім відповідальний начальник управління Віктор Лущак відмовив, пославшись, що усі документи щодо цього аукціону передані до органів прокуратури, яка здійснює перевірку.

Відтоді пройшло більше року. Нещодавно ми знову направили в ОДА запит – попросили протокол проведення аукціону. Втім і цього разу з отриманням інформації не пощастило – в.о. голови Закарпатської ОДА М.Рівіс не надав документу, пославшись на те, що управління майна ліквідовано, а питання доступу до його матеріалів не вирішено. Тож в Закарпатській ОДА, якою керує Василь Губаль, створено ситуацію, коли журналісти не мають доступу до документів, що стосуються розпорядження муніципальним майном громад області.

На початку цього року при виконавчому апараті обласної ради створено відділ управління комунальним майном.То ж ми направили й до облради запит із проханням надати копію протоколу проведення аукціону – адже усі документи щодо муніципального майна із ОДА повинні потрапити до облради. Втім голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко у відповідь на наш запит повідомив: документ щодо аукціону до виконавчого апарату ради від ліквідованого майнового управління ОДА не надійшов. Наш запит переадресовано до ліквідаційної комісії, а також організатору аукціону – «Універсальній товарно-сировинній біржі».

Тож доведеться зачекати – сьогодні ми ще не можемо достовірно з’ясувати, як проходив аукціон і хто офіційно тоді, восени 2013-го, таки викупив будівлю.

ПРОКУРАТУРА ПОРУШЕННЯ (НЕ)ЗНАЙШЛА

Єдине, що точно відомо – тепер будівля не є власністю громад. То невже торги були законні? А як же тоді твердження представника облради Михайла Поповича, який у 2013 році говорив, що аукціон не можна проводити через порушення термінів? Сьогодні чиновник на цю тему доволі небагатослівний. Михайло Попович, який нині займає посаду першого заступника голови облради, відповів коротко: точно знає, що про факт проведення аукціону поінформовано прокуратуру. Більше подробиць щодо цієї справи повідомити не може, у нього тепер інша посада й інші функціональні обов’язки.

Ми поцікавилися у самих правоохоронців – чи таки законно пройшов той аукціон дворічної давнини. Представник Прокуратури Закарпатської області М.Мокрянин у відповіді на запит зазначив: порушення вимог чинного законодавства при відчуження об’єкта не виявлялись.

Втім у листопаді 2013 року тодішній головний прокурор області Володимир Корбань сказав журналістам, що закон при продажі колишньої синагоги таки порушено і прокуратура готує позов до суду…

Сьогодні представник прокуратури каже, що все законно. Отака вона, одна з багатьох «білих плям» цієї історії.

УСІ БІЛІ ПЛЯМИ РОЗКРИВАЄ ПРІЗВИЩЕ ГОСПОДАРЯ

То хто ж сьогодні власник пам’ятки архітектури у центрі Ужгорода? Відповідь на це ми вирішили шукати у Реєстрі речових прав на нерухоме майно, який у нашій країні, на щастя, уже відкритий для громадськості.

В отриманій довідці зазначається – будівля має двох власників. Це – юридичні особи.

Перша компанія володіє часткою 78% будівлі. Її право власності на будівлю зареєстровано 25 жовтня 2013 року – за кілька тижнів після проведення аукціону. Власник – мале приватне підприємство «Латекс». Воно «прописане» у селі Барвінок на вул. Е.Еґана, 50.

Фактично за цією адресою знаходиться двоповерхове приміщення, яке місцеві пов’язують із власністю Олександра Ледиди – того самого, що керував областю, коли пройшов аукціон. Очільник області тоді був лідером й закарпатського осередку Партії регіонів. Ця організація, згідно з інформацією Закарпатського Теруправління юстиції, зареєстрована фактично за тією ж адресою – вул. Е.Еґана, 50 А.

Згідно з даними Реєстру фізичних і юридичних осіб, засновником і керівником «Латексу» є Тетяна Ледида – дружина тодішнього керівника краю.

Тож, як бачимо, восени 2013 року будівля опинилася у власності сім’ї керівника облдержадміністрації. Що це – корупція, конфлікт інтересів чи зловживання службовим становищем? Питання актуальне, якщо врахувати: про аукціон, крім приватної газети, ніде не повідомлялася; оголошення про продаж не рекламували, аби знайти якомога більшу кількість претендентів-покупців.

Як повідомляють наші джерела, на аукціоні об’єкт купив не «Латекс», а інша приватна фірма. Саме вона й перерахувала гроші за цю покупку до бюджету області. А потім, за лічені дні, нерухомість уже була перепродана «Латексу». Втім поки ми не отримали документальних підтверджень, ми не називаємо фірму-покупця. Лише зазначимо – вона, за нашою інформацією, зареєстрована у селі Баранинці під Ужгородом. Село Барвінок, де зареєстроване ПП «Латекс», належить до Бараниської сільради Ужгородського району.

Ми намагалися з’ясувати точку зору Олександра Ледиди щодо такого стану справ, про що повідомили його помічника. Протягом кількох днів помічник екс-голови ОДА нам так і не перетелефонував. А потім не брав слухавки від журналіста. Ми готові будь-коли оприлюднити позицію Олександра Ледиди щодо ситуації із придбанням його родиною будівлі пам’ятки архітектури.

В ОБЛРАДІ ПОВЕРНУТИ НЕРУХОМІСТЬ НАЗАД НЕ ХОЧУТЬ?

Позиція верхівки Закарпатської обласної ради виглядає доволі непослідовною – у 2013 році заявляли про незаконність продажу, у 2015-му – про цю тему з вуст керівництва ради взагалі нічого не чути.

Тодішній очільник ради – Іван Балога – став народним депутатом, нині там головний, як уже згадано, Володимир Чубірко. Ми запитали у нього – чи не збирається керівництво облради ініціювати повернення будівлі у муніципальну власність, враховуючи усі «білі плями» навколо історії її відчуження.

«Я не прокурор, і не можу вам сказати, законно чи не законно продали будівлю. Це по-перше. По друге, я сам колись, будучи депутатом, також звертався по цьому питанню, і отримав відповідь про ціну продажу. На той момент це було близько 500 доларів за квадратний метр, – прокоментував нам голова Закарпатської облради. – Насамперед треба звертатися до тодішнього керівництва, тоді питання майна залежали від облдержадміністрації, від управління з питань майна ОДА. Лущак Віктор керував цим процесом. Ті кошти (за продаж – авт.) надійшли вже в обласний бюджет, вони використані у минулому році, і сьогодні нам, щоб такі рішення приймати (повернення об’єкту у муніципальну власність – авт.), нам треба проаналізувати усю цю ситуацію. Наразі ми дали запит ліквідаційній комісії, яка ліквідовує управління з питань майна ОДА. Отримавши від них всі пакети документів, документи, які пов’язані з цим аукціоном, будемо збиратися з головами фракцій і вирішувати, чи варто нам повертати ту будівлю, або яким іншим чином поступити. Адже якщо будівлю повернути, то з обласного бюджету треба виділити кошти власнику. Але це має бути колегіальне рішення депутатів. Щоб вийти на таке рішення, депутати мають бути переконані, що таке рішення привальне».

Між тим, цікаво, хто другий власник приміщення колишньої «Фармації». Це – ТОВ «Росток». Його частка у будівлі – 22%, яку придбано торік у червні.

Ну і найцікавіше: засновниками «Ростоку», згідно з даними Реєстру фізичних і юридичних осіб, є батьки теперішнього голови Закарпатської обласної ради – Олена та Володимир Чубірки.

Ми запитали у очільника облради – чи не виникає у нього через це конфлікту інтересів у цій ситуації? Адже, якщо ініціювати питання повернення об’єкту, то це стосуватиметься і його батьків.

«Вони в тому аукціоні не брали участь. Ця фірма займається нерухомістю, купує майно в одного, другого, третього, можливо вони могли й це купити… На ринку продається все, й купується все. Що, не можна купувати?», – сказав Володимир Чубірко нам у відповідь. І додав: з батьками він не живе.

У ЄВРЕЙСЬКОЇ ГРОМАДИ НЕ БУЛО ГРОШЕЙ

Враховуючи, що будівля була зведена у 19 столітті як синагога, ми поцікавилися й думкою єврейської громади міста – чи не було у них ідеї самим викупити об’єкт?

«Ми не могли брати участь в аукціоні і претендувати на цю будівлю, бо треба мати гроші, а наша громада таких грошей немає, – зазначив директор обласного благодійного центру «Хесед Шпіра» Михайло Галін. – В місті є багато будинків, які належали єврейським громадам, але нам їх не повертають, немає законодавчої бази. Ми судилися за ту будівлю, але програли суд, бо не мали усіх документів».

ГОСПОДАРЯМ ЗАХОТІЛОСЯ БАЛКОНІВ

Тим часом теперішні власники – фірми «Латекс» та «Росток», – готуються «покращувати» будівлю. Їм на пам’ятці архітектури захотілося зробити балкони.

На засіданні Органу з питань охорони культурної спадщини Ужгородської міської ради 31 березня господарям будівлі наголосили – на колишній синагозі не можна облаштовувати балкони, оскільки руйнується автентичний вигляд. Не можна також змінювати конфігурацію даху.

5 червня Консультативна рада з питань охорони культурної спадщини Закарпатської ОДА відправила на доопрацювання проект реконструкції будівлі. Тож, будемо сподіватися: бодай вдасться врятувати пам’ятку архітектури від спотворення вигляду.

Хоча, враховуючи підкилимність проведення аукціону, правоохоронцям ще раз не завадило б перевірити, наскільки законно пройшли усі процедури купівлі-продажу. Адже чого лише вартий факт, що муніципальне майно із активу громад перейшло в актив родин тих, хто мав би насамперед інтереси громад захищати. В Україні чиновники якось звикли брати собі муніципальне майно як бонус до офіційної зарплати. Напевне, настав час позбуватися такої шкідливої звички.

Теги: синагога, Володимир Чубірко, Олександр Ледида

12 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати