Німець у закарпатській глибинці вирощує карпатських буйволів (ФОТО)

На порозі зникнення

Він був вражений, коли дізнався: тварин, яких віками тут вирощували і яких ще півстоліття тому було понад тисяча, нині залишилося чотири десятки голів. Місцеве населення безжально здавало їх на м’ясо!

– Сучасна генерація сільських господарів відмовляється тримати буйволів. Мовляв, молока вони дають небагато, а як тяглова сила не витримують конкуренції з автомобілями й тракторами, – каже Мішель. – Я приїхав сюди, щоб змінити сумну долю цих тварин. Вони розумні, їх можна використовувати в господарстві на різних роботах. Це краща тяглова сила, ніж воли. А що їхнє молоко цілюще, то це тема окремої розмови. Нісенітниця, що буйвол – дика і неприступна тварина. Якщо турбуватися і добре ставитися, тварина стає ручною.

А зоотехнік у другому поколінні Ігор Волощук наголошує на ще одній позитивній рисі буйволів. «Ці тварини ніколи не хворіють. Вони надзвичайно витривалі й живуть до 40-50 років. Якщо корові потрібні поживні трави, то їжа буйволів – осот, чагарники, стебла кукурудзи, – каже він. – З’їдять дочиста те, біля чого корова навіть не зупиниться!»

Чому буйволи є у Стеблівці, а нема у сусідніх селах? По-перше, це багатовікова традиція: в 1980-х роках тут утримували стадо зі 150 голів. По-друге, улюблене заняття цих тварин – купання. Попри те, що за колгоспних часів більшість місцевих мочарів було осушено, острівці боліт залишилися. В них круторогі залазять аж по шию, лише роги стирчать. Випасають буйволів на заплавах Тиси, зарослих густими травами і верболозами.

– Буйволи не сидять на одному місці довго, але й далеко від пастуха не відходять. Добре підкоряються командам: достатньо голосно крикнути, як вони повертаються. Тож бігати за ними не потрібно, – розповідає пастух Петро Стойка.

Петро переїхав сюди до дружини із села Кричеве на Тячівщині, в якому здавна теж утримують буйволів. Робота з цими тваринами йому добре знайома.

– На екзотів часто приходять подивитися туристи, – каже Петро. – Тож до чужих облич буйволи звикли і сприймають їх спокійно. Грізний вигляд тварин оманливий, хоч обережність у стосунках із ними не завадить.

Телята власного "розливу"

Кошти на формування маточного стада Мішель Якобі знайшов у вигляді єврогрантів. Люди, які дослухалися до його прохань, допомогли створити основу стада. І це попри те, що доросла буйволиця коштує не менш ніж 2 тисячі євро! Через шість років у стаді вже двадцять тварин, бика-запліднювача привезли аж із Болгарії. Вже народжуються телята, так би мовити, власного «розливу».

Приміщення Мішелеві на безоплатній основі надав директор сільськогосподарського ТзОВ «Дружба» Валерій Бовт. Молодий фермер з Німеччини витрачається лише на електрику.

Раніше Закарпатська обласна рада надавала дотації на утримання буйволів, тепер перестала. В сусідніх Тячівському та Рахівському районах, де нині теж утримують до двох десятків тварин, грошові виплати власникам запровадили з місцевих бюджетів. На Хустщині ж усе думають-гадають.

– Не розумію тих закарпатців, які залишають рідний край і їдуть на доларові заробітки за кордон, – каже Мішель Якобі. – Закарпаття – благодатний край для господарювання, зокрема й для розведення буйволів. Буйволяче молоко, овечий сир, бринза (а ми тут тримаємо й овець) мають надійний збут. Навіть до столиці відправляємо продукти з ферми. Розходиться все до останнього кілограма: було б більше – і те б забрали.

Мішель планує промислову переробку буйволячого молока. Але для цього слід придбати обладнання для фасування. Знаменитий сир моцарелла із буйволячого молока стане ще однією візитівкою села.

Щоденна норма молока від буйволиці – від 7 до 10 літрів, проте надзвичайної жирності. За цим показником – від 8 до 12 відсотків – йому немає рівних. Якщо в коров’ячому молоці жир міститься у вигляді кульок, то в буйволячому – у дисперсному стані, тобто у всьому молоці. У заквашеному вигляді таке молоко не виливається. Буйволяче молоко дуже багате на білки. Закарпатські господарі стверджують, що ним успішно лікують анемію (малокрів’я).

Буйволи вигідні й тим, що від них отримують дешеве м’ясо, адже невибагливі до їжі. Мають цінну шкіру. Важать дорослі тварини карпатського буйвола 600-700 кілограмів.

Довілка "УК":  

Щоденна норма молока від буйволиці – від 7 до 10 літрів, проте надзвичайної жирності. За цим показником – від 8 до12 відсотків – йому немає рівних. Якщо в коров’ячому молоціжир міститься у вигляді кульок, то в буйволячому – у диспер-сному стані, тобто у всьому молоці. У заквашеному вигляді таке молоко не виливається. Буйволяче молоко дуже багате набілки. Закарпатські господарі стверджують, що ним успішнолікують анемію (малокрів’я). 

Буйволи вигідні й тим, що від них отримують дешеве м’ясо, адже невибагливі до їжі. Мають цінну шкіру. Важать дорослітварини карпатського буйвола 600-700 кілограмів.

Пастух Петро Стойка виганятиме тварин на зелений корм аж до пізньої осені

Теги: карпатський буйвол, німець

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати