Колись і Ужгород був марафонською столицею великої країни, або Спортивне свято у словацькому місті-побратимі Кошице

У 1924 році, після літньої Олімпіади у Парижі, житель сусідніх нам Кошиць пан Браун запропонував провести марафонські змагання вулицями міста. Ідею підтримали, і першого недільного дня жовтня того ж року відбувся перший кошицький марафон. Минулої неділі у місті-побратимі відбувся вже 84-й за ліком Кошицький міжнародний марафон миру (його у місті рекламують як МММ, що у нас викликає негативні спомини).

Змагання на витривалість вже давно вийшли за рамки суто спортивного заходу, перетворившись у велике свято кошичан і гостей міста, яких цьогоріч зібралося кілька тисяч з багатьох країн Європи. Старти марафону відбулися у неділю 7 жовтня, та свято почалося ще увечері в п’ятницю. На центральній вулиці міста, де було встановлено сцену для нагородження кращих спортсменів, відбувся концерт джаз-гурту з Мозамбіку. Тут же оголосили програму змагань наступних днів.

У суботу до старту марафону спочатку доставили смолоскип, запалений на Марафонській площі міста, а потім на кілометрову дистанцію бігу вийшли мери міст-побратимів Кошиць.  З оголошених 12 учасників стартували лише одинадцять, бо з певних причин ужгородський голова на змагання прибути не зміг. Фінішували майже всі разом, хоча вікова категорія мерів міст дуже різниться.

У справжньому ж марафоні у неділю взяли участь представники 35 країн світу з трьох континентів. Та були спортсмени, до яких було прикуто особливу увагу: Іван Кшіванек з чеського міста Славков (колишній Аустерліц, де у 1805 р. відбулася битва армії Наполеона з військом Австрії та їх союзників), який стартував на саморобному дерев’яному велосипеді у формі наполеонівського вояка. Поскільки ровер не має педалей, то пан Іван відштовхувався ногами, що й зарахували йому як біг. Іншим героєм був екс-прем’єр Словаччини Мікулаш Дзурінда (очолював уряд з 1998 по 2006 р.). До речі, це був його 21-й старт на марафонах. Колеги у прес-центрі розповіли, що за часи його прем’єрства пан Дзурінда також бігав марафони, що викликало ряд ускладнень. Адже за посадою його всюди мали супроводжувати охоронці. Так от, коли шеф біг, то через кожних 5 км мінялася пара охоронців, поміж яких був прем’єр. Цьогорічний його старт був першим, коли пан Дзурінда біг без охорони.

Трійка призерів фінішувала у такому порядку: першим був кенієць Вільям Біама з новим рекордом кошицької траси (2 год. 9 хв. 53 сек.), другий результат показав його земляк Сімон Бор, а третім був росіянин Ленар Хуснутдінов з Татарстану. За ними фінішували ще два кенійці, а сьомий результат показав українець Тарас Сало. Всього дісталися фінішу 655 спортсменів, серед яких 41 жінка. Їх фініш приніс велике задоволення українській команді: бронзову медаль виборола 24-річна Ольга Котовська з Рівного, показавши час 2 год. 39 хв. 53 сек., що є її найкращим результатом у спортивній кар’єрі. Поступилася вона лише досвідченим срібній призерці Едіті Левандовській з Польщі та білорусці Наталі Кулеш, яка була переможницею й торік.

Гонорар кенійця Біами у розмірі 18 тис. євро оголосили офіційно, бо він становив новий рекорд кошицької траси, скільки ж „набігали” дівчата – не оголошувалося.

Найбільш масовим був напівмарафон, на старт якого вийшли 1450 спортсменів. Тут подвійного успіху домоглися українці: першим фінішував Анатолій Малий, а третім був Орест Баб’як, поміж яких вклинився італієць Бернард Дематіїс. Час переможця – 1 год. 9 хв. 55 сек. На цій дистанції трапився цікавий випадок: за 110 до фінішу один із стаєрів знепритомнів, а коли санітари поклали його на ноші, суддя показав, щоб вони пронесли його через фінішну смугу, що дає можливість зарахувати йому всю дистанцію.

Напівмарафон долали й спортсмени на роликових ковзанах, де суперництво вели в основному представники господарів траси і поляки. Перемогу здобули і серед чоловіків, і серед жінок словаки.

Великий інтерес у присутніх викликали змагання з гендбайку. Це візок для інвалідів з вадами ніг, де педалі крутять руками. Виробляють гендбайки лише у Німеччині на замовлення з урахуванням всіх антропологічних даних спортсмена. Вага такого візка всього 9 кг, досягає швидкості понад 50 км на годину. Тут змагалися лише представники Словаччини та Чехії. Їм дісталося чи не найбільше оплесків уболівальників.

Завершилося спортивне свято великим концертом мозамбікських музикантів і аншлагом у всіх пивних Кошиць. А нам стало сумно, що колись і Ужгород був марафонською столицею великої країни, та зберегти спортивну традицію міста ми не зуміли.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати