Магдалина Березанич: Мистецтво дає можливість не старіти і духовно збагачуватися (ФОТО)

Особливе місце в народній культурі як Закарпаття, так і України загалом, займає аматорське мистецтво. Це об’єктивне історико-культурне явище, що є невід’ємним компонентом культурного життя суспільства. Воно відіграє значну роль у поширенні народної культури, формуванні національної самосвідомості, утвердженні демократичних ідеалів. Принагідно відзначу, що аматорське образотворче мистецтво ще слабо вивчене мистецтвознавцями.

Самодіяльних митців вирізняє своєрідне світобачення, тематика та характерна манера письма. Роботи їхні, зазвичай, досить схожі й не вирізняються помітною оригінальністю. Але в них є дитяча безпосередність, щирість та наївність, що приваблює, бо дарує чисті позитивні емоції.

У нашому краї є сотні самодіяльних митців, які займаються творчістю для душі, бо вона є їхньою сутністю, їхньою природою. Серед них заслужені майстри народної творчості України Василь Орос та Міклош Горонгозо, які міцно вкорінені в народну культуру й здобули широке визнання. Творити для них – як дихати. І чим би вони не займалися, де би не працювали, завжди знаходять можливість і час для образотворчості.

До таких майстрів належить і відома мисткиня краю Магдалина Березанич. Активно займатися живописом вона почала, коли їй було вже далеко за 50 і з’явилося багато вільного часу. Каже, що в серці відчула пустоту, яку потрібно було чимось заповнити. Так все і почалося. Проте, зізнається, з дитячих років любила малювати і це захоплення пройшло через усе її життя. Нині вона на пенсії,  цілком віддається живопису, отримує від цього справжню насолоду. Мистецтво дає їй можливість не старіти і духовно збагачуватися.

  Улюблені жанри художниці – пейзаж і натюрморт. У зображенні природи вона намагається досягти якомога більшої схожості, реалістичності, максимально наблизитися до натури. Тому вона любить працювати на природі, вчиться у неї. Кольорова гама її живописних робіт досить стримана і притлумлена, в зображенні краєвидів переважають локальні кольори, а світотінь слабо виражена й ахроматична. Художниця уникає яскравих відкритих кольорів, тональних контрастів. Це все є відображенням її сутності. Вона людина скромна, врівноважена, дуже добра й гарна душевно. Незважаючи на поважний вік, вона не втомлюється вчитися, багато працює з натури, бере участь у пленерах і виставках, удосконалюючи свою майстерність. Зокрема, пані Магдалина неодноразово була учасницею пленерів, що проводив Обласний організаційно-методичний центр культури (директор Ганна Дрогальчук) та інших культурно-мистецьких акцій як у нашому краї, так і за його межами.

 Сюжети її картин досить прості й звичні. Вона зображує карпатські краєвиди, свою рідну Великоберезнянщину: гори, полонини, стрімкі, кришталево чисті гірські потоки й озера; зимою і влітку, весною і восени. А ще, як кожна жінка, любить писати різні квіти, що ваблять її своєю довершеністю,  іноді  непримітною, на перший погляд, красою. 

Уся її творчість міцно й нерозривно пов’язана з нашим краєм, людьми, які живуть тут і для яких вона працює, дарує їм своє мистецтво і любов.

Біографічна довідка

Магдалина Степанівна Березанич народилася 24 квітня 1949 року у селищі Великий Березний на Закарпатті. Навчаючись у середній школі, відвідувала гурток малювання, який вела Ангеліна Турак.

Магдалина Степанівна закінчила Ужгородський державний університет, де навчалася на економічному факультеті за спеціальністю “планування сільського господарства”. Працювала на заводі “Ерстед” у Великому Березному, районному управлінні сільського господарства, районному центрі зайнятості. На пенсію вийшла у 2004 році, обіймаючи посаду заступника директора районного центру зайнятості.

Активно займається живописом з 2004 року. ЇЇ роботи зберігаються у приватних колекціях у Словаччині, Угорщині, Сполучених Штатах Америки ті інших країнах.

Теги: Магдалина Березанич, мистецтво

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати