Утворення департаменту архітектури, містобудування та кадастру Ужгородської міської ради мало того, що суперечить законодавству, але ще й загрожує обернутися для ужгородців чималими проблеми у вигляді безконтрольної роздачі земельних ділянок місцевими владоможцями без можливостей впливати на ці процеси з боку громади, попереджає колишній головний архітектор Ужгорода Петро Сарваш, попередньо вивчивши проект рішення. І на підтвердження власних слів приводить низку незаперечних аргументів, які, в разі ігнорування з боку міської влади, мають стати предметом першочергового вивчення питання правоохоронними органами.
Так, постановою Кабміну №179 від 12 березня 2005 року визначено, що «департамент утворюється для виконання основних завдань високого ступеня складності (багатогалузевість, багатофункціональність)…, за умови, що в його складі буде не менш як 2 управління». У той же час, у проекті рішення аж ніяк не йдеться про присутність у департаменті навіть і 2-х управлінь, він просто утворюється на основі нинішнього управління містобудування та архітектури із введенням до структури департаменту відділу охорони культурної спадщини та дизайну.
Нелогічно на базі управління архітектури створювати цілий департамент ще й тому, що нинішнє управління вже виконує 25 пунктів із 31, якими хочуть наділити планований департамент. Фактично, департамент, у разі його утворення, дублюватиме роботу нинішнього управління архітектури, єдине – в його склад введуть орган охорони культурної спадщини. Той, своєю чергою, наділятиметься додатковими 4 функціями та й ще перебере 2 повноваження від департаменту міського господарства стосовно зовнішньої реклами.
І тут – чергова правова колізія: за діючими в Україні нормами місцеві органи містобудування та архітектури методично підпорядковуються міністерству регіонального розвитку та будівництва, тоді як орган охорони культурної спадщини – міністерству культури. В який спосіб місцеві чиновники хочуть поєднати ці дві структури за одними дверима спільного департаменту – загадка.
Ще більшою загадкою є те, як орган охорони культурної спадщини, що нині провадить діяльність в структурі міської ради, взагалі цю діяльність здійснює: з погляду законодавства місцевий орган охорони культурної спадщини аж ніяк не може вважатися легітимним, а заключення та висновки, що ним видаються – законними. Справа в тому, що погодження функціонування такого органу відбувається на рівні Міністерства культури. За процедурою, обласна служба охорони культурної спадщини подає на розгляд Мінкульту пропозицію про надання повноважень на виконання функцій у межах, наприклад, міста чи району, місцевим органом, що опікується охороною культурної спадщини. І лише після погодження існування такої структури у міністерстві, орган охорони культурної спадщини може вважатися легітимним. У випадку з Ужгородом, таких кроків місцевою владою здійснено не було, а отже, усі видані понині з моменту утворення відділу охорони культурної спадщини в нинішньому його вигляді висновки не можуть вважатися законними.
Та чи не найбільшу цікавість викликає «кадрова структуризація» у межах планованого до створення департаменту. Так, за задумом розробників проекту, очолювати структурний підрозділ зможе людина без фахової архітектурної освіти, яка і «штампуватиме» за своїм підписом «потрібні» чиновництву документи та дозволи. Тоді як значення головного архітектора, якому у департаменті відведена роль заступника начальника, нівелюється до неможливого. І в цьому – ще одне, чергове порушення законодавства, відзначає Петро Сарваш.
«Законодавством передбачено, що місцевий орган архітектури очолює головний архітектор. Статтею 14 Закону України «Про архітектурну діяльність» сказано, що керівниками органів містобудування та архітектури є головні архітектори відповідних адміністративно-територіальних одиниць. У нашому ж випадку хочуть управління перейменувати у департамент, призначати начальником будь-яку людину, навіть і без фахової освіти, а головний архітектор опиняється у неї в підпорядкуванні… Очевидно, що в такому вигляді департамент існуватиме тимчасово – для вирішення певних питань окремої групи зацікавлених людей. Інтерес яких цілком відображає пункт 3.3 положення про департамент, в якому йдеться про те, що орган «розглядає та подає до міської ради висновки щодо визначення території, вибору, вилучення та надання земель для містобудівних потреб відповідно до законодавства, забезпечує контроль за їх використанням і забудовою, а також здійснення на них запланованої містобудівної діяльності». По факту це означає надання департаментом в особі начальника висновків щодо виділення земельних ділянок, із повноваженнями пропечатувати документи без висновку головного архітектора», – пояснює Петро Сарваш.
При цьому, зазначає, у положенні про департамент окремо не прописано, хто і в який спосіб нестиме відповідальність за порушення, які, виходячи з досвіду і звичок депутатського корпусу у питанні поводження із комунальною землею, безсумнівно матимуть місце.
Заради упередження можливості здійснення вищеперерахованого наділеними владою але чомусь необтяженими совістю посадовцями та депутатми, проектом рішення та підставами для його прийняття мала би поцікавитися прокуратура. Реакцію якої чекатиме, як мінімум, редакція видання.
Тетяна Кашуба, Закарпаття онлайн