У Києві можна буде побачити пошуки гармонії ужгородських художників В'ячеслава та Едуарда Приходьків

В'ячеслав Приходько

Творчість народного художника В’ячеслава Приходька, вихованця Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва,  в культурному просторі Закарпаття – особлива неповторна сторінка. В гурті  сучасних митців краю, як загально визнаних, так і тих, що знаходяться в процесі самоствердження, він виозначується особливою  художницькою  інтелігентністю, загостреним малярським  естетизмом, творчою свободою і розкутістю, впевненим  професіоналізмом. Свою відданість традиціям закарпатського живопису він висловлює не посередництвом зовнішніх ознак, вона   криється в розумінні глибинної суті  локального образотворення. 

Стилістична прикмета творчої манери В’ячеслава – послідовний конструктивізм формовияву. Свої мистецькі принципи художник вирішував у руслі  активізації декоративної палітри, насиченої відкритими, артистично імпровізованими кольорами, у свідомо акцентованій монументалізації, стилізації і узагальненні  живописних зображень, у візуальному очищенні картинного простору від тягаря зайвих деталей. Його творам незмінно властива естетична самодостатність, емоційна комфортність, відсутність провокативності, конфліктності.

У діапазон мистецького погляду живописця  потрапляло  усе багатство і розмаїття проявів нашої екзистенції. Живописні  візії автора хвилюють філософічністю  творчої думки, асоціативністю емоційних зв’язків.

Митець багатої творчої уяви В.Приходько не обмежував себе рамками одного тематичного спрямування. До якого б сюжетного варіювання він не звертався, у його  малярській концептуальній  думці завжди стверджувалась ідея упорядкованості і мудрої довершеності світобудови, превалювали позитивістські світоглядницькі принципи, вияснювались просвітлені художницькі інтонації.

Світ картин живописця - умовно-узагальнений у формі і кольорі , однак живий і реальний за емоційністю і настроєм, за своєю змістовною наповненістю. Малярські образи автора несуть  в  собі особливу хвилюючу багатозначущість, що віддзеркалює поетичні уявлення художника про гармонію світотворення. Просвітленою настроєвістю і ліричними інтонаціями полонить  серія живописних полотен під умовною назвою “Гармонія”, що увічнюють образ закарпатської жінки –Мадонни і Берегині, трудівниці і  вірної подруги, ніжної коханої і до безтями люблячої матері. Глибокі авторські почуття шани і уклінності жінці підносять ці сцени над прозаїчною побутовістю, надають їм відчуття позачасовості і вічності.

В’ячеслава Приходько незмінно хвилювала тема непроминальних людських цінностей. Автор розмірковував та намагався знайти відповідь на предковічні, як світ, питання:  в чому криється сенс життя людини на землі, в чому суть її одвічного протистояння з всеперемагаючим плином часу, в чому сутність добра і зла, світла і темряви, вірності  і зради? Неоднозначні художницькі тлумачення  викристалізовуються у серії  творчих праць сакрального спрямування. Інтонацією напівнатяків  автор долає дистанцію між уявним і дійсним, минувшиною і сьогочассям,  творить художню метафору  історії людства.

Суб’єктивізація бачення і відтворення, експерименти з формою і кольором, поглиблене осмислення внутрішньої суті картинного образу – прикметні особливості індивідуального формовияву В.Приходька. В розумінні художника творчі ідеї, обрані теми та сюжети мають свою біографію – початок і продовження, але не завершальну межу.  Варіювання теми залишалося для нього нескінченним доти, допоки не вичерпувались  його образні та малярські рішення, доки не створювалася  композиція, яка б задовільнила його внутрішній прискіпливий  художницький голос.

Эдуард Приходько

В контексті сучасного молодіжного мистецтва Закарпаття малярські праці Едуарда Приходько виглядають самодостатніми, виокремленими за стилістикою і сюжетно-оповідними пріоритетами. Прикметною ознакою його мистецтва є гармонійний синтез реалістичного способу ви ображення і абстрактних форм образотворення. Він є автором темпераментних, вибухових барвистих умовних композицій та стриманих, вибудованих на гармонічному поєднанні монохромних тонів, фігуративних рефлексій.

Вихованець Ужгородського художнього коледжу, де його вчителями з фаху були відомі закарпатські митці І.Дідик, А.Ковач, молодий художник, водночас, прислухався до доброзичливих професійних порад батька, творча майстерня якого стала незамінною школою для юнака. І якщо в його ранніх роботах ще відлунюють стильотворчі ознаки мистецтва Приходька-старшого, то з часом в них превалюють прикмети творчої незалежності і мистецької самодостатності.

Нефігуративні полотна Едуарда Приходько по  своїй суті є закодованими в кольорі і пластиці, символами підсвідомих творчих імпульсів автора. Тональна палітра кожного твору має своє емоційно-змістовне забарвлення, а композиція творена виразними та вивіреними площинами, що надає картинам логічної завершеності.

Сюжетні композиції, як і абстракції, живуть своїм власним життям, вони концентрують в собі багатий спектр людських почуттів, емоцій та думок.

Амплітуда сюжетно-жанрової оповідності творів Е.Приходька широка. Привертають увагу композиції із зображенням коней, які в  уяві художника асоціюються з прагненням до волі, є уособленням таких, здавалося б, несполучних понять, як сила, свобода, мужність, незалежність, і, водночас, ніжність, любов, відданість.

"Удвох". Полотно, олія. 2015. 70х80см

Дотичною до теми коней є серія „Зупинка в часі”. Композиції цього циклу  відтворюють матеріальні пам’ятки технічного розвою людської цивілізації. В них, як і в живих істотах, криється одвічна краса, довершеність і гармонія. Це зображення старих автівок, мотоциклів, велосипедів. Вони побудовані на складній грі близьких до монохромності тональних відтінків, складних ефектах фактурних площин.

"Залізне ехо". 2012. Полотно, олія. 2012. 90х100

В усіх без вийнятку мистецьких роботах Едуарда Приходька на реалізацію творчого задуму художника „працює” і авторська  техніка: акрил, накладений на ґрунт, є підмальовком, на котрий  наноситься  покривний шар олії. Акрилова основа під рухом  пензля і мастихіна починає проступати і проявлятися, створюючи  ефект феєричного світіння напівтонів і відтінків...

Привабливість картин Едуарда Приходька – у надзвичайному сплаві особистісного і об’єктивного, незалежного художницького погляду, креативності мислення і яскравого живописного темпераменту.

"Кольорові диньки". 2012. Полотно, олія. 60х70см

"Ліхтар". Полотно, олія. 2012. 80х60см

Теги: Приходько, виставка

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати