Уже вп’яте в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту відбулися «Коляди в Старому селі» (ФОТО)

Цьогоріч у ньому взяло участь понад 20 колективів з усіх районів області. Зі сцени звучали колядки, що здавна побутують на Закарпатті і поширені у багатьох районах.

Лише ступаєш на територію музею і таке враження, що потрапляєш в інший часовий вимір. Усе відразу стає казковим: і ялинки, і хатки, і люди. Вони  усміхаються, радіють, веселяться, вітають один одного, бажають щастя, миру, достатку, успіхів. Село ніби ожило… А святкове дійство якимось дивом перенесло нас у наше минуле, таке багате народними звичаями, традиціями.  Саме таку мету ставили перед собою організатори мистецької акції. Це один із найоригінальніших фестивалів не лише за формою проведення, але і змістовим наповненням. Різдво – це свято радості, очищення, символ народження Добра. Особливо це дуже актуально нині, коли Україна у жорстокому протистоянні і нерівній боротьбі відстоює свою незалежність, а народ – своє право жити у  демократичній суверенній державі.  

Гості та учасники фестивалю мали можливість долучитися до збору коштів, які підуть на підтримку учасників бойових дій, що ведуться на Сході нашої Батьківщини. Це засвідчує, що Україна єдина, і ми не забуваємо про тих, хто жертовно бореться за мир і спокій у нашій державі.

На Різдво кожна сім’я з нетерпінням чекала на колядників, бо чим більше їх завітає до хати, тим заможнішою і щасливішою буде родина. На сцені у центрі села відтворено інтер’єр селянської хати. Господар (завідувач клубу села Лінці Ужгородського району Юрій Савко) та господиня (провідний екскурсовод Закарпатського музею народної архітектури та побуту  Неля Грицюк) з нетерпінням чекають на колядників.   

Розпочав концертну програму фестивалю Заслужений академічний Закарпатський народний хор (художній керівник – заслужений працівник культури України Наталія Петій-Потапчук). У їхньому виконанні прозвучав  всесвітньо відомий «Щедрик» та інші колядки. Успішно на фестивалі з театралізованим дійством та колядками виступив народний ансамбль народної пісні «Розмарія» Обласного організаційно-методичного центру культури (керівник Наталія Петій-Потапчук). 

Найприємнішими моментами є ті, коли на сцені колядують діти. А представляли вони місто Ужгород, Тячівщину, Свалявщину і Виноградівщину. Учні Ужгородської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 6 імені Василя Гренджі-Донського (керівники Світлана Дудко та Вікторія Ковач) показали театралізоване дійство «Голоси з Віфлеєму», у якому розповіли історію народження Ісуса Христа. Щире виконання, яскраві костюми і музичний супровід нікого не залишили байдужим. Уперше на Різдвяні свята до Ужгорода приїхав і колядницький колектив «Апшиця» Нижньоапшанської  дитячої школи мистецтв Тячівського району (керівник Лучіана Влад). Вони представляли румунську національну меншину і виконали оригінальні колядки, які побутують у їхньому селі. А учасники фольклорного колективу «Сонечко» з села Пийтерфолво Виноградівського району під керівництвом Ержибет Кокош колядували на угорській мові під супровід ансамблю народної музики (керівник Карло Кокош). Другий рік поспіль з великим задоволенням приїжджають на фестиваль слухачі недільної церковної школи села Тибава Свалявського району. Переважно це учні початкових класів – щирі і відверті, непосидючі і веселі. Але на сцені – зібрані та голосисті. А керує ними о. Андрій Егрешій, який понад усе любить дітей, бо вони – майбутнє не лише кожної родини, але й країни загалом. 

Родзинкою фестивалю, як і минулого року, була Шархань (змій, дракон), яка приїхала до Ужгорода із села Бороняво Хустського району. Як розповіла завідувач клубу села Бороняво Любов Бонкало, шархань – це традиція, яка існує дуже давно. Її започаткували монахи, які оселилися в селі і заснували монастир. Шархань сповіщав про народження Ісуса. Але згодом релігійне значення обряду забулося і набуло світського характеру. Отже, збирався гурт леґінів, серед яких були і такі, що вже залицялися до дівчат. Звичайно, кожен хотів відвідати свою дівчину і поколядувати їй. Напередодні він питав згоди, чи може ввечері завітати до неї із цімборами. Якщо вона погоджувалися, то леґіні приходили до хати з колядою. Відколядувавши, дівчина запрошувала до столу. Потім хлопці йшли до наступної хати, де живе дівчина, а леґінь міг залишатися, або піти колядувати з друзями далі. Якщо дівчину, до якої прийшли колядувати, з якихось причин не застали вдома, то колядують тим, хто є (батькам, родичам). Під кінець колядок випускають Шархань і б’ють нею у складені на ліжку вишиті подушки (парни). Таким чином висловлюють своє незадоволення тим, що дівчина їх підвела, не дочекалася. До слова, Шархань ходив лише на Святий вечір (шостого січня). 

Рахівщина цього року здивувала приємною несподіванкою. Усі бажаючі мали змогу послухати, як звучить трембіта,  що є обов’язковим атрибутом гуцульської народної культури. Віртуозно й артистично вигравали запальні румунські мелодії троїсті музики родини Маньо Тячівського районного будинку культури (керівник Йосип Чернявець), створюючи присутнім святковий настрій.   Не обійшлося на фестивалі і без традиційних смачних страв, які готує чи не кожна господиня на Різдво.

Завжди всі присутні на фестивалі чекають виступи бетлегемів (вертепів). Цьогоріч їх представили Міжгірський районний будинок культури (керівник Вікторія Янчик), будинки культури сіл Чома Берегівського району (керівник Ангела Решко-Папп), Макарьово Мукачівського району (керівник Надія Лазар) і клуб села Вільшинки Перечинського району (керівник Ірина Ходанич). До речі, бетлегеми із сіл Макарьово та Вільшинки взяли участь у  фестивалі вперше. 

Оригінальними були виступи вокального ансамблю «Арніка» Ужгородського районного будинку культури (керівники Леся Дубенко та Софія Рябець), який представляв словацьку національну меншину Закарпаття. Народний вокальний ансамбль «Джерело» (керівники Віра Сентипал та Ольга Ніколенко) будинку культури села Худльово Ужгородського району не лише колядував, але й показав захоплююче  театралізоване дійство.

Неповторні колядки звучали й у виконанні народного вокального ансамблю «Ільничанка» будинку культури «Шахтар» села Ільниця Іршавського району (керівники Андрій Медвецький та Наталія Варваринець) у супроводі троїстих музик. 

Не можна не згадати і колядницькі групи Воловецького районного будинку культури (керівник Марія Більська), Великоберезнянського районного будинку культури (керівники Василь Опаленик і Руслана Бесараб)  та народний драматичний колектив будинку культури села Костилівка Рахівського району (керівник Віра Ковач). 

Привітали усіх присутніх на фестивалі «Коляди в Старому селі» голова Закарпатської облдержадміністрації Василь Губаль та голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко. 

Започаткували фестиваль у  2011 році Закарпатська обласна державна адміністрація, управління культури Закарпатської ОДА, Закарпатський музей народної архітектури та побуту та Обласний організаційно-методичний центр культури.

Фестиваль продемонстрував багату поліетнічну культуру нашого краю, засвідчив, що в гірських районах Закарпаття найкраще  плекають і зберігають народні традиції. Сподіваємось, що це дійство нагадає, що всі ми – діти Божі та спадкоємці вічного життя. Бо заради цього Творець Всесвіту підкорив Себе природним законам, для нас, грішних, явився Бог у нашій плоті. Піднесемо ж подяку Богові за всі його милості до нас, ревно просімо новонародженого Господа нашого Ісуса Христа, щоб він зберіг нас в однодумстві, дарував Україні силу і мудрість подалати всі труднощі, зберегти народ у братолюбстві, щоб послав удосталь плодів земних і благословив наш народ миром і благоденством.  

Теги: Коляди, село, музей

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати