Як повідомляє громадський активіст Віталій Грегор, у числі звільнених - двоє закарпатців: Валерій Маринець („Хромий”), 1977 р.н., із села Керецьки Свалявського району, та Йосип Пономаренко („Менджул”), 1982 р.н., із смт Тересва Тячівського району.
У полоні наші хлопці перебували майже 4 місяці та утримувались спочатку в Донецьку у приміщені СБУ, а згодом – в Іловайську.
Потрапили наші земляки в полон 29 серпня 2014 р. під Іловайськом в районі хутора Красносельськ, будучи добровольцями батальйону „Донбас”, після виснажливого бою – були оточені і взяті в полон російськими регулярними військами, які мали відповідні розпізнавальні знаки.
Валерій ще до АТО обрав для себе чітку громадянську позицію: боротись за свободу та гідне життя українців. Вступивши до київського вишу на спеціальність юриста, він був активістом центрального ЄвроМайдану, разом з племінниками Вадимом та Євгеном перебували в складі Закарпатського підрозділу 7 сотні Самооборони Майдану, який очолював В.Грегор (Закарпатський штабний намет біля Головпоштамту).
18 лютого 2014 р. в Маріїнському парку під час 1-ї хвилі мирного протесту його племінник отримав травму руки і Валерій пішов провести його до лікарні, що, фактично, врятувало їх від кривавої участі в подальшому.
Валерій розповідає, що коли його разом з іншими бійцями намагалися взяти в полон російські військові Рязанського полку ВДВ і Ульяновської танкової бригади, вони дали їм гідну відсіч – російські військові в паніці тікали, покидаючи на полі бою зброю та важку техніку.
Під час бою В.Маринець отримав декілька незначних поранень. Одне з них запам'яталося найбільше, а саме, коли, пересуваючись в броньованій інкасаторській машині, потрапили під обстріл, а одна з пуль пройшла скрізь броню, черкнула незахищену каскою частину голови і відлетіла в бік, була кров, але рана виявилася незначною. З цього приводу, земляки жартували: 'Закарпатська голова, пак, круче броні – її куля не бере айзато! ))''.
Наразі боєць почувається добре та набирається сил в київському шпиталі.
"З Йосипом нам не вдалось поспілкуватись цього разу, оскільки поспішали на фронт відвезти чергову гуманітарну допомогу нашим захисникам до Нового Року, тому подробиці з його життя та бойового шляху за незалежність України і гідне життя українців, будуть згодом", – пише В.Грегор.
Валерій Маринець посередині разом із закарпатськими активістами київського Майдану в київському шпиталі 30.12.2014 р.;
Валерій другий зліва на київському Майдані перед Закарпатським штабним наметом