Atteso String Quartet - колектив, який складається з чотирьох професіоналів, які разом працюють на лідируючих позиціях в австрійському оркестрі K&K Philarmoniker. За час довгої дружби і спільних творчих роздумів було вирішено створити струнний квартет, який назвали Atteso, що в перекладі з італійської означає "довгоочікуваний".
В Галереї ІЛЬКО буде представлений унікальний проект. Вперше виступ струнного квартету буде супровождуватись тематичним фоторядом, що допоможе слухачу повністю зануритися в музику і ту ідею, яку хотів донести композитор.
Струнний квартет №8 Дмитра Шостаковича входить в десятку найкращих квартетів світу. Офіційно він присвячений жертвам фашизму та війни. Але для Шостаковича це була глибоко автобіографічна річ. Він сам та його рідні багато страждали від сталінського режиму. Уявіть собі, жити в країні, де бачиш, розумієш, знаєш Правду, а виказати в голос її не можеш. Жити в країні, де всі ніби німі та сліпі. Єдиним "правдивим зв'язком" зі світом у Шостаковича була його музика. Він настільки не хотів миритися з режимом, що ледь не покінчив з собою, коли його під тиском змусили вступити в ряди КПРС.
Квартет №8 починається з нот у віолончелі "ре, мі-бемоль, до, сі", що в буквенному записі виглядає як DSCH, тобто D.Sch. - ініціали Дмитра Шостаковича. Це його "музичний автограф", який можна почути протягом всього квартету. Далі з цією ж темою по черзі вступають альт, 2-га скрипка та 1-ша скрипка.
Квартет складається з 5-ти частин, які йдуть attaca, тобто без пауз між ними.
Частина перша - це молитва, примирення з неминучим і в той самий час слабка надія, трагічний спокій, внутрішній крик про поміч.
Друга частина про то, що людина мусить коритися режиму,який ненавидить, брехні, у неї трапляється істерика від безвиході.
Третя частина - пародія на сучасну Шостаковичу владу. Виключенням є тема у віолончелі, яка звучить як "пісня загиблих душ".
Початок Четвертої частини яскраво демонструє що почувають люди, коли режим стукає до них у двері, бо вони не змогли мовчати про Правду. Далі похорон, прощання. Після того ніжна тема у віолончелі про душі, які в раю, у них уже все добре. Тема режиму різко нагадує про себе. Частина закінчується темою ініціалів у 1-ї скрипки.
П'ята частина - це трагічна молитва, без надії на просвітлення. Світла в кінці тунелю немає.
Сам Шостакович писав, що при написанні цієї музики він пролив "стільки сліз, скільки вилилось би вологи від півдюжини бокалів випитого пива".
Теми, про які Шостакович розповідав у 1960 році, є також актуальними і для нас, повідомиди у прес-службі Галереї ІЛЬКО.