Майже всі мешканці Углі та найближчих сіл прийшли з ним попрощатися. Тут і представники місцевої влади та району, бюджетних установ, громадські активісти. А також рідні та друзі, однокласники, вчителі та учні школи, в якій він навчався. А також військові – побратими, з якими служив на сході України.
Так багатолюдно в цьому селі ще не було. Похоронна процесія розтяглася на сотні метрів. Учні місцевої школи влаштували живий коридор. Перед героєм діти стали на коліна.
А люди йдуть і йдуть. Несуть вінки і квіти. І всі плачуть. Сліз не скривають ні молодь, ні чоловіки.
- Сашко був дуже хорошим хлопцем. На жаль, найкращих синів втрачає Україна, - кажуть односельці.
Пригадують, яким він був у школі, як вивчився на військового. Олександр, як і два його рідні брати, обрав собі таку нелегку чоловічу професію. Та так і не встиг завести власну сім’ю…
У 2012 році закінчив Академію Сухопутних військ ім. П.Сагайдачного. Служив у Збройних Силах України та в зоні АТО.
Він був смертельно поранений 4 грудня під Дебальцевим. Вночі потрапив під обстріл з РСЗВ «Град». І до ранку не дожив…
Буквально за декілька годин до смерті ще вийшов на зв'язок зі своїми рідними. Встиг повідомити, що починається обстріл...
Героя поховали з усіма військовими почестями.
Упокійну панахиду в центрі села відслужили 18 священників. Прозвучали прощальні слова від голови села та близького сусіда загиблого.
Звучить «Пливе кача….»
Плаче Угля... Плаче Україна…
Вічна пам'ять!
Герої не вмирають!
