Як видно з тексту резолютивної частини постанови, рішення суду про негайне виконання стосується лише визнання протиправним і скасування рішення, прийнятого на позачерговому пленарному засіданні ХХ сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 24 лютого 2014 року №1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови Погорелова В.В.». Жодним чином про необхідність повернення В.Погорєлова на посаду міського голови Ужгорода там не йдеться.
Тобто, як практично одностайно вважають фахівці, до яких звернулося за роз’ясненнями з цього приводу Закарпаття онлайн, постанова Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року не має правовим наслідком поновлення В.Погорелова на попередньо займаній посаді (на роботі). Тим більше, з огляду, зокрема, ще й на той факт, що своєю ухвалою від 13 жовтня 2014 року суд залишив без задоволення заяву В.Погорелова про поновлення його на попередньо займаній посаді Ужгородського міського голови та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якою В.Погорелов просив допустити в цій частині негайне виконання постанови суду.
ЗМІ і громадськість, які не були ознайомлені зі змістом документу, ухваленого суддею Ужгородського міськрайонного суду Аллою Сарай, оскільки не були поінформовані про перебіг судового засідання, фактично були ведені публікацією на сайті «7 днів», що є власністю родини Погорєлових, і в якій йшлося про те, що «Віктора Володимировича поновлено на посаді міського голови Ужгорода».
Отже, В.Погорелов самозваним способом «усівся» на місце міського голови – самовільно присвоїв владні повноваження. По суті, це адресна інформація для прокуратури міста Ужгорода. Тим більше, що виконавчого провадження за вказаною постановою від 25 листопада 2014 року не відкрито. А добровільне виконання постанови суду могло бути допущене тільки в його рамках.
Постанова суду від 25.11 2014 року, не дивлячить на формулювання в резолютивній частині про негайне виконання, не означає, що вищевказана постанова набула законноі сили. Негайне виконання і набуття законноі сили постановою суду не є тотожними поняттями по юридичній природі. Відповідно до ст 254 КАСУ постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, у разі подання апеляційної скарги – після розгляду останньої в апеляційній інстанції. Щодо негайного виконання, то ст 256 КАСУ передбачає негайне виконання постанов суду "про поновлення на посаді у відносинах публічної служби". Однак, згідно з постановою суду від 25.11.2014, судом взагалі не розглядалася вимога поновлення на роботі, а роглядався спір про визнання рішення сесії протиправним, наслідком якого не може бути самовільне приступлення до виконання посадових обов'язків міського голови. Оскільки вищевказана постанова суду оскаржена до апеляційного суду, то остання не набула законної сили, а відтак посилання на неї як на правову підставу виконання службових обов'язків є нічим іншим як злочином – ст 353 ККУ "Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службовоі особи".
Тобто, будь які дії, вчинені такою особою, є незаконними.
Що суттєво, юридичний відділ та відділ кадрів Ужгородської міської ради вже вранці 26 листопада 2014 року мали на руках копію вступної та резолютивної частин постанови суду, однак не проконсультував 55 депутатів міської ради про особливості виконання рішень про скасування та визнання недійсними рішень Ужгородської міської ради, що допущені до негайного виконання. Очевидно, через непрофесійність.
Ну а питання, чому на цю політичну аферу не відреагувала прокуратура міста Ужгорода, залишається відкритим.
