ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ
У свої 56 років Василина Марко є не тільки керівником реабілітаційного закладу, але й менеджери соціальних проектів та психологом. То ще батько своїми словами, мабуть, напророчив долю однієї з трьох доньок: "Вчися, дитинко, будеш жити добре..." Та, на жаль, маленькій Василинці було всього шість років, коли її батько, фінансист райвиконкому та й своєїсім і помер.
Після закінчення шести класів у мальовничому закарпатському селі Сокирниця, що на Хустщині, неповну середню освіту вона отримала на Донеччині в місті Українськ у школі-інтернаті. А вже повну освіту в Хустській гімназії-інтернаті.
Зараз Василина Марко здобула освіту психолога і це, за її словами, стало покликанням всього життя. "Основними проблемами суспільства є три "не" — небажання допомогти, невміння слухати і з цього випливає — невміння допомогти,"— переконує вона.
Незважаючи на нелегку долю, Василина Марко задоволена життям: «Я багато досягла з того, що хотіла. Головне — це вміння вибачати, особливо коханій людині». Справді, 34 роки подружнього життя — в наш час подвиг. Міцна сім'я створилася у 1973-му році.
...Чекала тоді ще Василина Крьока свого коханого з армії три роки, та коли він повернувся, їх стосунки протрималися лише три місяці. І от на танцях цю геть засмучену дівчину вирішив розрадити один юнак: у тихий червневий вечір він запросив її пройтися вулицею. Щирі й теплі слова і справді лікували юне дівоче серце. Раптом хлопець швидко перестрибнув паркан якогось городу і зірвав для неї всі троянди. За дві доби після цього вона вже була у нього вдома на дні народженні і ледь стрималася від сміху, коли його мати спитала: "Що за нахаба зірвав у городі всі квіти?"
"На другому курсі, після складання зранку іспиту з хімії, уночі народилася донечка, а філософію у мене приймали в пологовому будинку", — з усмішкою згадує Василина Михайлівна.
ГОЛОВНЕ ДЛЯ НЕЇ — ДОПОМАГАТИ
Та найважливіше дітище Васили-ни Марко — це міське товариство "Оптиміст" та Закарпатський регіональний центр соціально-трудової реабілітації та професійної орієнтації "Вибір". Багато людей з фізичними вадами не знають, що існує організація, де можна отримати кваліфіковану допомогу. Як тільки до них звертається людина, за роботу береться вся команда: спостерігають, спілкуються, навчаються на курсах, проводять тестування, призначають психо-фізичну корекцію. У центрі не лише знаходять друзів, але й відновлюють свої мрії, заряджаються позитивними емоціями. А у планах на майбутнє — вдосконалення центру "Вибір" та створення центру духовного життя.
"Перш за все треба бути позитивною людиною, потрібно починати бесіду з компліментів, а не з претензій. Вміти комунікувати, розуміти людей, вірити. А віра — це коли людина приймає те, що є," — запевняє Василина Марко.
Вона та її колеги дають поштовх тим, хто втратив віру в любов, друзів, життя... "Змінюючи себе, ми змінюємо світ, треба постійно бути в розвитку," — кредо цієї сильної жінки, яка дарує всім тепло й бажає ніколи'не занепадати духом.
Словом, ось вам яскравий приклад безкорисного добра. Без політики, без будь-яких претензій на щось, без брудного піару. Звичайна людина, яка хоче змінити суспільство на краще і претендує лише максимум на вдячність.