Одним із тих, хто старанно береже спортивні події того історичного періоду в пам'яті, є Йосип Голінка. Він не тільки добре знає минуле Доманинець, а й сам майже 20 років перебував серед кращих спортсменів області, займаючись легкою атлетикою,.футбо-лом, лижами. Потім працював тренером, учителем фізкультури, підготував чимало відомих сьогодні атлетів. Невипадково, що вдячні учні не так давно організували спортивний вечір в обласному центрі, присвячений 80-річчю Йосипа Степановича. Авторитетний ветеран і тепер займається фізичними вправами, веде здоровий спосіб життя, активну громадську діяльність. Утім при зустрічі зі мною мало говорив про себе, а більше розповідав про здобутки односельчан у спорті.
Згадати ж справді є що. Скажімо, у 30-ті роки в Доманинцях функціонувала добровільна пожежна команда, яка тренувалася під керівництвом Івана Макари й вигравала чимало змагань із пожежно-прикладних видів. Популярним у селі, звичайно, був футбол. Коли юніорська команда СК "Русь" виграла першість Чехо-Словаччини, то в складі переможниці виступали доманинчани Дезидерій Товт, Іван Лабецький, Йосипи Федорішко, Шкіряк, Гахавець. Останній із них, до речі, як здібний гравець запрошувався до празької "Славії". У першій команді легендарного СК "Русь" грали Микола Шкірякта Юрій Палінчак. Чимало малих хлопців тренувалися в дитячій команді цього спортивного клубу, так званій Федаковій одинадцяту. До речі, тоді в Доманинцях було багато спортивних ентузіастів, і серед них слід виділити тренера й організатора футбольної команди Василя Федака. У1947—1948 pp. ця організаційно зміцніла сільська команда навіть завоювала право участі в першій групі чемпіонату області з фубтолу. А дещо раніше, 1946 року, в Доманинцях створили фізкультурно-спортивний колектив, першим головою якого став Павло Гончарик. Слава про названий колектив поширилася далеко за межі Закарпаття, і в 1948 р. з цього приводу навіть з'явилася велика стаття в газеті "Советский спорт" та радіопередача на всесоюзному радіо.
Тим часом добре зарекомендували себе доманинчани ще й у лижному спорті. Тут свої здібності виявили Юрій Беняк, Йосип Стріпай, Ярослав Бенеш, Йосип Пеняк, які вигравали чимало змагань, зокрема в 1940 році Кубок Угорщини. До речі, 1991 року в Доманинцях з'явилася вулиця Юрія Беняка. Не кожне село похвалитися таким ушануванням спортсменів. Між іншим, один із них — Славко Цимбрила — виступав на першості Європи в складі збірної команди Чехо-Словаччини. У свою чергу Юрій Бенеш зарекомендував себе в стрибках із трампліна, був включений до збірної Угорщини на змагання з командою Німеччини, і лише війна завадила йому взяти участь у спортивних баталіях. Натомість 1949 р. в Хусті, захищаючи честь Ужгородського району, доманинчани в
запеклій боротьбі з командою Рахівського району виграли першість області.
Можна згадати й інші вагомі факти зі спортивної біографії села. Скажімо, в прикладних видах чемпіоном чехословацької армії був Михайло Чобаній. Проводилися в селі чудові вечори за участю гімнастів та акробатів. У 1940— 1941 pp. доманинчани неодноразово здобували призи на різних змаганнях із футболу, легкої атлетики, стрибках із трампліна на лижах.
Про незабутні сторінки доманинського спорту того часу нагадують важкі бронзові кубки. які дбайливо зберігає Й. Голінка в себе вдома. Ось один із них — перехідний, із зображенням грецького дискобола. Ось "лижний" кубок у вигляді статуетки зі стрибаючим лижником. Ось кубок із футболу із зображенням угорського воїна. У радянські часи ці трофеї не можна було показувати, а сьогодні вони є частиною славної історії Доманинець. У чому ж полягає їх спортивний феномен?
— Не знаю, — розмірковує Йосип Степанович, — але покажіть мені ще хоч одне село, яке, наприклад, виграло кубок Угорщини. Можливо, тому в нас було стільки хороших спортсменів, що із Доманинець багато молоді навчалося в Ужгороді, зокрема в руській і вчительській гімназіях, горожанській школі, входило до сокальських організацій. Саме там і здобували необхідні ази спортивної майстерності.
Тепер у Доманинцях дуже сподіваються на ужгородського сноубордиста Йосипа Пеняка, який має хороші олімпійські перспективи. А ще вірять, що слава минулих спортивних років колись таки та відродиться...
Олександр 2016-01-31 / 18:14:03
Мій шкільний вчитель фізкультури. Хороша людина. Пам'ятатимемо його.