Закарпатські "айдарівці" просять допомоги в оплаті 4-х необхідних у зоні АТО позашляховиків

Лише у ніч на 16 жовтня батальйон "Айдар" втратив під Лисичанськом  14 бійців. Саме через це добровольці з усієї України відмовляються їхати на Схід воювати. Адже по сьогоднішній день жоден загиблий не був визнаний учасником бойових дій і жодна сім'я не отримала відповідну допомогу. 

Під час прес-конференції в Ужгороді закарпатські бійці батальйону у цьому контексті оприлюднили своє звернення: 

З В Е Р Н Е Н Н Я

З 15 на 16 жовтня 2014 року неподалік населеного пункту Трьохізбенка, що поруч Кримського на Лисичанській трасі в Луганській області ми втрати 14 своїх побратимів і безліч пораненими. 

Загинула практично вся група бійця із позивним «Італієць».

На сьогоднішній час після ідентифікації загиблих, вдалося встановити, що загинув боєць із позивним «Гуцул» родом з Ясіня (Закарпаття), який проживав в Івано-Франківської області.  Також ми втратили і декілька одиниць важкої техніки.

Аналізуючи понесені втрати ми розуміємо, що нас вчергове здали, інформацію про рух нашої колони злили і наші бійці попали в засідку, організовану «кадировцями» (найманці з Чечні).

Відповідальність за цю чергову зраду має нести на нашу думку командир батальйону «АЙДАР» Сергій Мельничук, оскільки саме його «ставленик» віддавав наказ і відповідав за бойову операцію. Сам же Мельничук замість перебування на передовій, коли гинуть його бійці, займається передвиборною агітацією.

У черговий раз ми несемо втрати з вини цього комбата, який не має авторитету серед бійців, і через свою халатність умисну чи ні, ми втрачаємо вже не одну сотню бійців.

Водночас, більшість бійців, які на сьогоднішній день перебувають на реабілітації, готові негайно повернутись в зону АТО, не зважаючи на свій фізичний та психічний стан.

Однак, єдину вимогу яку вони ставлять до керівництва нашої держави – це визнати їх та тих хто вже загинув, учасниками бойових дій з наданням відповідних адресних допомог їх сім’ям. Адже виходить, що вони воюють на 2 фронти: із зовнішнім ворогом – російським агресором та внутрішнім – державними керманичами, які через свою бюрократію та злочинну бездіяльність кинули сім’ї добровольців напризволяще.

Наші хлопці розриваються між необхідністю виїхати і стати поруч пліч-о-пліч зі своїми побратимами захищати нашу рідну землю чи залишитись тут на місцях, щоб хоч якось заробити кошти на шматок хліба своїй сім’ї.

Оскільки наш батальйон добровольчий, сформований ще з Майдану, то кошти (заробітні плати, премії, адресні допомоги, пільги тощо) ми не отримуємо. Хоча вже понад півроку перебуваємо у складі Міністерства оборони України як 24-й Батальйон територіальної оборони Луганської області.

Ми просимо Вас усвідомити те, що йде війна. Війна не за клани, не за вибори, а за рідну землю. Зрозумійте те, що ті бійці, які там, вони жертвують всім і душею, і тілом. Заради одного – заради миру для нас з Вами, для наших з Вами дітей, для майбутнього України. 

Ми не просимо всіх брати в руки зброю і йти на передову, тому що в кожного є своє призначення.

Ми не збираємось засуджувати тих, хто не бажає брати участь чи не має з тих чи інших причин можливості допомогти будь-чим.

Наголошуємо на тому, що «апетити» ворога не сягають тільки Донбасу, їм потрібна вся Україна.

Ми просимо Вас, хто не байдужий, хто має честь і кого болить доля наших побратимів , допомагайте хто як може і не забувайте коли лягаєте до сну, то згадайте молитвою тих хто береже Ваш сон.

Водночас, враховуючи ситуацію, що склалася в нашій країні, розуміючи, що будь-яке зволікання з рішучими та дієвими заходами щодо знищення проросійських бойовиків несе загрозу територіальної цілісності нашої суверенної держави, то вважаємо, що будь-яка бездіяльність чи халатність має розцінюватись як державна зрада.

Зокрема, ми звертаємось до керівництва держави вжити негайних заходів щодо вирішення питання про надання статусу учасників бойових дій всім її реальним учасникам, в т.ч. раненим та сім’ям тих, хто вже поклав своє життя.

Наразі батальйону життєво необхідно 2 речі:

1) транспортні засоби (джипи, пікапи, вантажівки)

2) прилади виявлення ворога (тепловізори, приціли, прилади нічного бачення, рації тощо)

Наразі за кошти громади Ужгорода волонтер-координатор батальйону Віталій Грегор вже придбав 1 позашляховик Mitsubishi Pajero, який наразі має бути «обшитий» бронею та в найближчі дні потрапити на Схід. 

На оплату чекають ще 4 позашляховики: 2 пікапи Nissan, 1 Opel Frontera, 1 Range Rover.

Картковий рахунок для волонтерської допомоги батальйону «АЙДАР» в Приватбанку: 

4731 1856 0260 5518 

Для оплати з інших банків:

Рахунок отримувача Приватбанку: 29244825509100, МФО: 305299, ЄДРПОУ: 14360570, Призначення платежу: Для поповнення карти 4731185602605518, БТО «АЙДАР», волонтер Грегор Віталій, інн: 3203613292.

Контактні телефони: 099-721-64-63 (Віталій) , 098-457-33-27 (Абдул)

Сподіваємось на Вашу щиру патріотичну позицію. 

СЛАВА УКРАЇНІ ! ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

З повагою,

бійці батальйону «АЙДАР»:

Сидор Олег (Закарпаття), Пігарєв Антон (Закарпаття), Мішко Міша (Закарпаття), Захарченко Віктор (Тернопіль), Андрій Сак (Запоріжжя), Василь Крамар (Луганськ), Омар Татішвілі (Львівщина), Романов Сергій (Херсонщина) ; 

завскладом батальйону: Дзюбинська Неллі (Київщина);

керівник розвід-диверсійної групи: Абдул;

волонтер-координатор: Віталій Грегор (Закарпаття).

Теги: допомога, айдарівці, позашляховики

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати