Усім зрозуміло, що нинішні вибори проводяться в надзвичайних умовах. Саме тому не вносилися зміни у вельми недосконалий виборчий закон, який наразі існує. Так само й не змінювалися межі округів, оскільки вибори проводяться в найстисліший термін. Це зрозуміло всім, окрім представників угорських організацій, які, схоже, за будь-яких обставин хочуть запхати свою палицю в українське колесо. Чи не з російської часом підказки?
А тепер по суті: чи мають угорці достатню кількість виборців на Закарпатті, що проживають компактно, для створення «свого» виборчого округу. Відповідь очевидна: ні.
До Верховної Ради України обираються від Закарпатської області шість депутатів-мажоритарників. Себто, на кожного припадає 16,5% закарпатців (один депутат від 210 тисяч населення). А всіх угорців на Закарпатті за переписом 2001 року 150 тисяч чоловік (12% від населення краю). (На сьогодні їх ще менше, адже еміграція до Угорщини триває безперервно).
Проблема ще й у тому, що угорці живуть розсіяно по всіх області: від Ужгорода аж до Ясіня. Третина угорців із 150 тисячної громади взагалі проживає у населених пунктах, де переважають українці. Тож, як накажете створювати угорський виборчий округ?
Так, свого часу переважно угорськомовна Берегівщина мала свого представника у Верховній Раді. Але при цьому забувають одну суттєву деталь: вибори тоді до парламенту проводилися не за змішаною системою, а суто мажоритарною, що давало удвічі більше закарпатців-мажоритарників. Таким чином чи не кожен район мав свого представника.
Але відколи Україна перейшла на змішану, пропорційно-мажоритарну систему, межі округів збільшилися вдвоє, і закарпатських угорців вже фізично не вистачає, аби компактно голосувати за свого депутата. Наприклад, у Берегівському районі разом із Береговом усього 62 тисячі угорців. (А теперішні округи нараховують 160 тисяч тільки виборців (!).
І виходу нема, навіть якщо приєднати сусідній Виноградівській район, де четвертину складають угорці. Бо округ все-одно виходить «змішаним» – угорсько-українським. Чи має українська влада жертвувати українським населенням заради угорського, аби українці виступали в ролі якогось статистичного придатку до «угорського» округу? Угорщина зі своїми громадянами-угорцями так би ніколи не поступила.
Ба навіть якщо зібрати всі докупи угорські села в Ужгородському, Мукачівському районі, Виноградівському районі і додати їх до цілого Берегівського району, то й так не набереться необхідна кількість виборців для мажоритарного округу. Не кажу вже про суперечність такого склеєного зі шматків округу здоровому глузду. Проти фантазій угорських організацій Закарпаття виступає не українська влада, а географія і математика.
Ніхто не забороняє балотуватися
Угорці заявляють, що хочуть мати свого представника в українському парламенті. Тому й вимагають окремого округу. Але ж, шановні, ви й так постійно маєте своїх парламентарів, незалежно від системи виборів. Саме ваш представник і був одним із авторів скандального закону про мови, проти якого повстала вся Україна. І зараз закарпатський угорець знаходиться у прохідній частині списку блоку президента. Тож для чого ці голосіння на всю Європу та заламування рук? Визнайте чесно, що закарпатських угорців замало, аби сформувати окремий виборчий округ. От і все. А в українському парламенті представники ваші завжди присутні, не треба дурити ні нас, ні себе, ні світ.
Розумні люди бачать у «вибиванні» угорського виборчого округу набагато далекосяжніші цілі. Угорським політичним силам не терпиться якось означити угорську територію на мапі Закарпаття, зафарбувати її в інший колір і законодавчо це закріпити. Спочатку хай під видом окремого виборчого округу. Далі з’являться наступні гасла – культурна автономія, освітня, політична. Про що не раз відкрито заявляли лідери Товариства угорської культури Закарпаття, які наразі борються за «свій» виборчий округ.
Вихід із українсько-угорського змішаного округу все-таки є – взагалі відмінити мажоритарні вибори. Як показує практика, на Закарпатті вони перетворилося в масштабну скупівлю голосів. Люди мають голосувати не за «грошовий мішок», який іде в парламент лобіювати свої інтереси, а за політичні сили, які і будуть відповідати за свої вчинки. (Чудовий приклад із Партією регіонів, яка канула в небуття).
А щодо демократії в Угорщині, то там на останніх парламентських виборах жоден представник нацменшин за національними списками не був обраний депутатом парламенту. (Навіть представники найбільшої 250-тисячної ромської громади не отримали свого парламентаря за «окремим виборчим округом», а тільки у списках загальнонаціональних партій).
Угорцям Закарпаття, які складають 0,3% від усього населення України, також ніхто не забороняє балотуватися до Верховної Ради. Але балотуватися – не значить виграти. Як в Угорщині, так і в Україні.
Олександр Гаврош, Радіо Свобода
Закарпатець 2014-10-14 / 19:11:53
Нич не дати мадярам они хотят до руських ся пудлизати......
земляк 2014-10-11 / 23:34:01
Автор не "зачепив" ще однин анахронізм - політичне русинство на Закарпатті!
Стає очевидним, що як тільки Закарпаття отримає автономію в тому чи іншому виді, "другим кроком" буде - БЮОРОТЬБА за автономні округи, на кшалт: Берегівсько-Виноградівський, як промадярський; Тячівсько-Рахівський, як прорумунський тощо...
За такої перспективи - РУСИНАМ, які ратують за "перший крок" (створення автономії в усій Закарпатській області), всіма правдами й неправдами... "світить" велика ДУЛЯ, а не влада у цілому краю!
Крім того, невідомо, як до такого, по-суті - дерибану краю віднесуться РЕШТУ "автохтонних народів", що мешкають в Закарпатті, як-то: гуцули, лемки, гайналі, бойки, цигани, жиди...