Політичні настрої закарпатців не змінилися. Лідером виборчих перегонів у краї залишається "Наша Україна"

«Віктор Янукович та Партія регіонів подолали помаранчеву кризу», «Юлю нам поверніть», «Країні потрібен Литвин» - слоґани, які спрямовані на абсолютно безвідповідальну аудиторію, що шукає всемогутнього татка або мамку. Реклама «Нашої України», хай через певні обставини й знеособлена, але не менш відверта у своєму бажанні потурати паразитичним настроям натовпу. Піку карикатурності сягнув блок «КУЧМА», коли ніби серйозні дядьки намагаються приборкати нерозумних дітей. Проте, коли зважити, які гроші витрачаються на цю дурню, то зиникає сумнів у серйозності цих дядьків і їх спроможності тверезо оцінювати обставини, країну і свою роль у них.

Над яскравою ілюстрацією тупиковості згаданої політики популізму є історія з референдумами. Спочатку Ю.Тимошенко пропонує ніби суперкреативний піар-гіт, який має супроводжувати всю передвиборчу кампанію - схвалення нової Конституції на референдумі. Хоча насправді не такий він уже й креативний, бо таке ж пропонував і Л. Кучма 2000 року. Але річ навіть не в цьому. Цілком передбачувано і в дусі нинішнього мавпування «Регіони» пропонують свій референдум, де також виносяться конституційні питання, на яких вони підносять уже свій рейтинг. Як наслідок, державна політика заходить у клінч, виходу з якого просто немає. Один приклад: Ю.Тимошенко пропонує винести на голосування питання про форму правління. Цілком прогнозовано більшість проголосує за президентську республіку.

З іншого боку, «Регіони» бажають дізнатися думку народу про виборність районних та обласних керівників адміністрацій, і тут також, цілком імовірно, дістанемо позитивну відповідь. У результаті матимемо абсолютну нісенітницю -президентську владу при повній відсутності відповідної вертикалі. І таких загроз десятки, не кажучи вже про вибухонебезпечні теми НАТО, другої державної мови тощо. Тому, бездумне загравання з виборцем насправді є не вимушеною тактикою, а примітивним пилянням стовбура, на якому тримається суспільство. Як наслідок, шкереберть полетять усі. Таким чином, політика непримиренності, є такою ж небезпечною, як і політика змови еліт. Тобто, одні виголошують, що при жодних обставинах не будуть домовлятися з тими, хто представляє практично півкраїни, а інші готові до того, щоб поділити державу на сфери впливу, але без урахування реального голосу народу. І такий конфлікт світоглядів залишатиметься ще довгі роки об'єктивною реальністю України.

Закарпатський інститут політичних досліджень провів репрезентативне опитування в області, де поряд із іншими вивчалися й світоглядні погляди виборців. На прикладі представленої таблиці дуже чітко видно відмінності між симпатика-ми трьох головних політичних сил.

Особливих коментарів ці результати не потребують, але з них видно, наскільки освіта та матеріальний стан впливають на вибір; наскільки полярні зовнішньополітичні цінності, а отже, і пріоритети прихильників різних сил; наскільки близькі світоглядно «Наша Україна» і БЮТ і наскільки їх розрізняє практично єдине питання -радикалізм. Тобто, точно як у відомому анекдоті: виборці «Нашої України» бачатьпляшку напівповною, тоді як прихильники БЮТ вважають її ж напівпорожньою.

Щодо загальних настроїв в області, то вони, як порівняти з минулими виборами, радикально не змінилися і за місяць до голосування виглядають так: