Сьогодні в Ужгород приїхали бійці 15 гірсько-піхотного батальйону. Ті, що відбивали Луганський аеропорт. І були в Іловайському котлі.
Громадяни, активісти, волонтери і родичі зібралися перед облмуздрамтеатром. Саме там мала відбутися зустріч. Однак потім вдалося з’ясувати, що хлопців туди не привезуть. Нібито зустріч відбудеться на території військової частини, що по вулиці Другетів. Причину таких змін не пояснюють. Втім, як і не пояснюють, чому автобус змінив маршрут і в’їхав у місто не як планувалося, а по об’їзній. В результаті представники місцевого АвтоМайдану були змушені наздоганяти автобус, хоча планували супроводжувати його більш урочисто.
Військові приїхали. Доволі "ріденько" заграв військовий оркестр. Одну композицію. Втомлені, але з усмішками, військові виходили з автобуса. Щиро дивувалися, коли незнайомі дівчата і жінки кидалися на шиї і обіймали зі словами "Дякуємо!". Сльози. Усмішки. Сльози. Гімн. Сльози. Обійми. Сльози.
Журналісти допитуються, коли буде урочиста частина. Волонтери розгублено оглядаються, бачачи, що декотрі з бійців уже відходять до КПП.
Урочистої частини так і не було. Активісти перешітпувалися між собою: "Як, навіть на 5 хвилин? Навіть "дякую" не скажуть?". Звісно, для хлопців та їх родичів головне, що вони зараз вдома. Однак... Хіба не про них ми гордо кажемо "Героям слава!"?
