Талант Олени Сливки-Басараб не позичений, а власний

Наша героїня родом із села Нове Давидково, що неподалік від Мукачева. Називають його приміським селом та ще й прилаторичним. Околиці радують родючим грунтом, де працьовиті господарі споконвіків вирощують багаті врожаї. До таких дбайливих належить і Олена Юріївна Сливка-Басараб. У свої @сиві" роки вона рухлива, енергійна, працьовита. Любить оповідати про історію села, життя, традиції і звичаї. Добре пам'ятає своє босоноге дитинство, розповіді й повчання батьків, поіменно називає односельчан-фрон-товиків. Власний життєвий досвід, знання, творчість щедро передає іншим, зокрема - молоді.

Напередодні великого храмового свята - Успіння Пресвятої Богородиці - ми завітали до Олени Юріївни. І не випадково: 29 серпня в неї 80-річний ювілейний день народження. Мати, бабуся і прабабуся, трудівниця, а ще - оповідачка, поетеса... На долю цієї людини випало чимало труднощів. Народилася в багатодітній сім'ї, де змалку батьки привчали шанувати і плекати землю-годувальницю, любити і шанувати свій край, людей, любити Бога. До школи доводилося ходити і при чехословаках, мадярах, руських, але завжди навчалась на відмінно. В 17-річному віці вийшла заміж за трударя Івана. Народила шістьох дітей. Старший син Василь - пенсіонер, Михайло - військовий в Білорусії, Іван - працює в профтехучилищі, дочка Олена - голова Товариства Червоного Хреста, Степан - приватний підприємець, дочка Люба - працює в аптеці. Вся ця любов до дітей і давала нам сил і снаги у важкому на той час житті.

Нелегко було виводити їх у люди, доводилось працювати вдень і вночі, турбуватись про всіх і кожного. Втомлювалася. Але знаходила час і на творчість, вважала і тепер вважає, що це - теж хліб насущний.

Писала вірші і прозу, читала їх у родинному колі, людям. Зрештою наважилась принести написане до редакції газети «Прапор перемоub», де її, просту жінку, яка тримала в руках торбину з папірцями, зустріли з увагою.

— Чи пригадуєте, коли вперше почали друкуватись?

— Пригадую. Та хвилююча мить надовго залишилась в моєму серці. Дещо з написаного було опубліковано. Часто запрошували виступати в школах. А ще люблю ткати, читати книги, навчати дітей церковних і народних пісень.

Знаємо, що до свого 80-річного ювілею Ви видали книгу... Так, збулася моя мрія. І нині кожен з моїх рідних, знайомих, друзів має її. Цим кожен зможе залишити в своїй пам'яті добру згадку про мене. її мають 11 онуків та 15 правнуків. Хай малеча підростає і згадує свою бабусю та прабабусю з віршами та піснями.

— За що Ви любите своє село?

— Я люблю своє село за те, що тут живу, радію життю, маю нагоду спілкуватися з людьми. Моя любов до села - безмежна. До 600-річчя села я написала розповідь на десяти сторінках, в яких було висвітлено всю мудрість предків, все чим жили. Думаю, це значний внесок у культуру рідного села, його мешканців.

— Що побажаєте своїм рідним, близьким, знайомим, односельчанам на майбутнє?

— В першу чергу - хай доля Благословляє всіх міцним здоров'ям, злагодою і миром. Хай поважають одне одного як вдома, так і на роботі, живуть у вірі і шані до нашого єдиного Бога.

Щиро дякуємо Вам, Олено Юріївно, за відверту розмову. Бажаємо Вам й надалі писати, творити при добрім здоров'ї, любові й теплі.

На многая і благая літ Вам. Хай береже Вас Господь!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати