17 червня в Ужгороді відбулася презентація громадської організації «Люстраційна комісія Закарпатської області». Про ряд одіозних осіб, що увійшли до складу комітету і презентували його громадськості, Закарпаття онлайн уже повідомляло. А очолив зазначену структуру В’ячеслав Харченко – особа, абсолютно невідома людям, які впродовж останніх років проводили активну громадську, опозиційну політичну діяльність.
Як з’ясувало Закарпаття онлайн, В.Харченка таки добре знають, але у вельми специфічних колах. Починав свою кар’єру він у 90-ті «бригадиром» в організованому злочинному угрупованні (ОЗУ) ужгородського авторитета С. Андрійканича (двоюрідний брат Нестора Шуфрича). «Працював» В'ячеслав в парі з «качком» С. Фішером і, як більшість свої «колег», мав власне прізвисько – «Харя». Дякуючи свій бурхливій діяльності у ті часи, В'ячеслав встиг побувати фігурантом численних оперативних розробок правоохоронців.
У скрутні часи, на початку 2000-х років В.Харченко заробляв на життя простим валютником на «Зеленому» базарі без будь-якої надії на райдужне майбутнє. Але зв’язки у специфічних колах стали в нагоді.
У 2002 році, коли відбулася зміна керівництва на ужгородському оптовому ринку, що на вулиці Краснодонців, новий реальний власник – відомий кримінальний авторитет В.Паульо (права рука І. Різака) на прізвисько «Чалий» по старій дружбі взяв В.Харченка до себе на роботу головним адміністратором базару.
Після подій 2004 року Чалого «посунули» з ринку, а В'ячеслав Харченко продовжував працювати там, тепер вже тісно співпрацюючи з представниками еліти закарпатської Партії регіонів – братами Андріївими.
Після того, як власникам ринку стало відомо, що головний адміністратор дбає про власне матеріальне становище більше, ніж про їхнє, В.Харченка з величезними боргами погнали в шию з базару.
І це всього лиш короткі штрихи до надбань та здобутків новоспеченого головного «люстратора» краю, які, на його думку, дають йому підстави давати оцінку чесності і порядності чиновникам Закарпаття.
Колишня злочинна влада (чиновники всіх рівнів, перевертні в правоохоронних структурах) не змогли побороти Майдан. То ж вирішили очолити ті процеси, які Майдан породив. Звідси і з’являються на світ повністю залежні від них «люстратори», покликані «люструвати» своїх «роботодавців» і виконувати замовлення по «люстрації» щодо тих, кого ті вважають своїми ворогами чи опонентами.
