"Така прекрасна, така чудова — перебудова, перебудова!.."

Народився він у 1960 році. Закінчив фізичний факультет УжНУ. Почав працювати в студентському конструкторському бюро «Квант», а потім став директором студентського містечка, і рекордний строк — 19 років! — трудився там. Тільки в Києві є пан Степаненко, що на аналогічній посаді перебував чверть століття.

— На останній посаді, — говорить Володимир Васильович, — пішов третій рік моєї праці. Є постійно питання, які вирішуються зразу, а є не питання, а справжні скелі, важкі для подолання. Приміром, капітальне будівництво. Найперше треба добудовувати новий навчально-лабораторний корпус на вулиці Університетській, 14 а. Треба вже його завершити і здати в експлуатацію щасливим студентам сьогодення і прийдешніх поколінь. Одначе не вистачає коштів. Для завершення робіт потрібно 15 мільйонів гривень.

— І їх наразі, значить, немає?

— Так не можна говорити. Щороку керівництво університету виділяє кошти, хоча й замало. Скажімо, за останні два роки надали нам 1 мільйон 200 тисяч. За ці гроші освоїли четвертий поверх, у якому розташовується історичний факультет. Зараз ведуться роботи на п'ятому поверсі, де планується розташувати факультет міжнародних відносин. Наразі зведено половину будівлі на Університетській. У цьому році Міністерство освіти і науки виділило ще два мільйони гривень на продовження будівництва.

— Якими ще здобутками можете похвалитися на сьогоднішній день?

— Ввели в експлуатацію міні-котельню для фізичного факультету в листопаді 2006 року, що дало змогу вирішити питання опалення будівлі незалежно від норовистого «Ужгородтеплокомуненерго». Економічний ефект впровадження — 63% (раніше 34 тисячі гривень на місяць сплачували, а зараз — до 10 тисяч).

Проведені також капітальні ремонти фізфаку, юридичного, медичного, біологічного, хімічного, економічного факультетів. Разом з головним інженером Іваном Мучичкою продовжуємо роботи в цьому плані. В основному зараз звертаємо увагу на ремонт покрівель з використанням європейських технологій (дають гарантію до десяти років терміну експлуатації) на головному навчальному корпусі, факультеті фізичного виховання та реабілітації, факультеті післядипломної освіти.

— Що вдалося за два роки роботи, а що — ні?

— Проблеми університету знаю в цілому. Та деколи заважає нестача коштів для реалізації задумів. Та, виходячи з наявної ситуації, намагаємося вирішувати найголовніше.

— Для студента на все життя залишається в пам'яті гуртожиток — Мекка навчання, радості, дозвілля, першого кохання. Як там ведеться сьогодні юнакам і дівчатам?

— У нас п'ять гуртожитків, у яких проживає понад три тисячі студентів, аспірантів та співробітників вишу. Звичайно, всіх бажаючих поселити немає можливості. Але ми плідно займаємося вирішенням цього питання. Адже маємо будівлю на вулиці Паризької Комуни, яку б хотіли переобладнати повністю під житло. Де дасть додаткових триста місць. Звернулися до Міністерства освіти і науки з проханням виділити кошти на будівництво двох гуртожитків на 450 місць, що дало б можливість забезпечити всіх бажаючих житлом згідно з існуючими нормами — по шість квадратних метрів на чоловіка. Гуртожитки, певна річ, потребують належної експлуатації і ремонту. За можливістю виділяємо кошти для найголовнішого — утримання покрівлі, освітлення, теплопостачання, подачі холодної та гарячої води.

— На кого опираєтеся в роботі?

— Головні мої опори — підтримка ректорату, колег — головного інженера Івана Мучички і начальників дванадцяти відділів, які забезпечують поточну господарчу діяльність нашого університету.

— Яку участь берете в соціальних питаннях?

— Надаємо посильну допомогу профкому співробітників університету у будівництві житла та відведенні землі під будівництво.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати