Про це 27 березня під час літературознавчих обговорень у Львові сказав літературознавець Андрій Дрозда.
Літературознавець Віктор Неборак зазначив, що романи Дочинця «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води господніх русел», за які він цьогоріч отримав Шевченкіську премію – це своєрідні книги мудрості. Вони є дидактичними. Через них автор передає усе, що знає, своїм читачам.
Він нагадав, що Мирослав Дочинець став популярним письменником недавно, коли у 2010 році у світ вийшов його роман «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті і радості», у якому він ділився своєю мудрістю. Потім був «Вічник» – роман-біографія мудреця Андрія Ворона.
На думку Віктора Неборака, популярність Дочинця пов’язана з тим, що люди потребують у книгах порад від земляків, як треба жити, як ставитись до природи, як поводитись.
«Горянин» і «Криничар» – це своєрідні книги мудрості. Роман «Горянин» – це вдала спроба написати книгу про звичайну людину, карпатського лісоруба, який має свій особливий світ, пов’язаний із місцем, де він живе. Все його життя – це спроба вкорінитися міцно в те, що підмивається часом, смертністю людини», – розповів Віктор Неборак.
За його словами, література останніх десятиліть мало цікавилась героями-селянами. Вважалось, що в українській літературі занадто багато сільського, тому почали шукати інший тип героя – жителя міста. А Дочинець повернувся до селянина.
«Це не дуже комерційний підхід. Книга позбавлена гострих колізій, хоча можна знайти у романі якісь новели, що досить цікаво читати. Але у романі найголовніше те, що плин оповіді нагадує течію ріки, яка поводиться, як їй хочеться», – зазначив В. Неборак.
На противагу цього роману Дочинець написав «Криничара», який збудований на принципі комерційного зацікавлення.
«Якщо розібратися, то цей роман не так про те, як знаходити воду, а про те, як ставитись до грошей. «Криничар» написаний у формі історичного роману. Події розгортаються у першій половині XVIII ст. Герой не прив’язаний до одного місця. Він потрапляє і в Єгипет, і у Відень, і мандрує з військом запорозьким. У різних ситуаціях він намагається здобути щось корисне для себе і вкінці стає найбагатшою людиною Мукачівської домінії», – розповів Неборак.