Сильну жінку, що підхопила і згуртувала Революцію Гідності на Рахівщині, облили відрами бруду. Саме тому вона адресувала цю відповідь журналістам РІО, які після місяців старанної роботи на режим Януковича раптом заходилися у той самий спосіб боротися на користь нової влади в особі Валерія Лунченка. Особу останнього також видно через призму листа п.Орисі - як стає зрозумілим з вибору кандидатур, що їх він підтягує у владу, йому, людині, чітко вмонтованій у партійну вертикаль вже владної тимошенківської "Батьківщини", важливі не люди і зміни, що їх вимагав Майдан, а налагодження системи політичних координат, що забезпечить на Закарпатті перемогу на президентських кандидата від "Батьківщини". Тобто, як стає зрозуміло останнім часом, самої Юлії Тимошенко. І саме тому для цієї мети як найкраще підходять люди з минулого, які нині готові будь-якою ціною забезпечити результат для нових роботодавців. А ті, хто робив революцію, або ігноруються, або, якщо проявляють надмірну активність, як у випадку Орисі Кравчук, нейтралізовуються потоками бруду з "дружніх" ЗМІ, в числі яких опинилися, що зовсім вже не дивно, мас-медія Партії регіонів і її недавнього сателіта - екс-мера Ужгорода Сергія Ратушняка.
ПАНОВЕ " ЛЮБІ ДРУЗІ" ЗРОБІТЬ СОБІ ВИХІДНИЙ НА ЗАВТРА
ЩОБ ЗНЯТИ ЗАЙВІ РОЗМОВИ, яких довкола мене більше аніж заслуговує моя скромна персона...
У п'ятницю була на прийомі в "губернатора" В.Лунченка, щоб поставити крапку в історії, пов'язаній з висуванням та підтримкою мене громадою як можливого кандидата на голову РДА. Історія ця не така вже й довготривала, якихось два тижні, але за той час води в річці Тисі протекло менше, ніж каналізаційних стоків на мою голову. Я встигла впасти за цей час у всі "смертні" політичні та людські гріхи, як то:
- отримала судимість;
- була помічена у зв'язках з всякими громадянами, що представляють неправильні партії і організації з неправильною абревіатурою ЄЦ, ПР, СУ, ПС,"Самооборона", які ходять довкола мене зі злим умислом заплямувати, згубити молоду революцію і повернути до влади стару партократію;
- стала атаманом всіх банформувань району, що тероризують мирно "працюючих" ночами робітників лісу, а також залякують поціновувачів халявної полонинської землі;
- закидала центральну площу міста символами терору;
- залякувала громади сіл та селищ автомайданами;
- відбирала їжу в Героїв майдану, не пила з ними каву, не проводжала і не зустрічала їх, а гроші, призначені для них, роздавала бандюкам;
- вела тоталітарний спосіб правління ГО "МАЙДАН", не допускала до співпраці всіх, хто в надриві прагнув зламати вічно закриті двері цього закритого об'єднання;
- обмежувала в правах одних членів і надавала забагато прав іншим членам;
- зганяла на мітинги своїх прихильників, щоб втюхувати їм крамольні ідеї, від яких дико рвало сепаратизмом;
- рвала на шмаття інші кандидатури, яких масово підтримала громадськість, і не давала їм допуску до мікрофону;
- нагинала підприємців, гнобила голів сільських рад.
- нагло і безпардонно, розштовхуючи інших, іду, рвуся до крісла.
Можна б іще безконечно довго перераховувати всі мої "гріхи", але і цього було достатньо, щоб молодому "губернатору" створити відповідну картину РОЗКОЛЬНИКА місцевого розливу і створити цунамі в склянці.
ПОДІЯЛО. Переконувати в зворотньому пана Лунченка було марно, тим більше, що сторінку Фейсбуку пана Валерія закидали листами на мою підтримку люди, чия партійна приналежність є неприйнятна новій владі Закарпаття. За що цим людям окрема велика дяка від всіх "любих друзів", яким саме цього і потрібно було...
Якщо додати до цього, що молодий "губернатор" тверо дотримується принципів партійної вертикалі влади, то результат був прогнозований. Мені дипломатично не сказали ані так, ані ні, але з загального тону розмови було зрозуміло, що "ні".
Готуючись до такого розвитку подій, на зустрічі я сама резюмувала, що через "компромат" (вся перерахована вверху чорнуха), який в силу обставин тепер не маю можливості заперечити, розумію, що моя кандидатура неприйнятна для нього. Озвучила йому те, що напередодні було домовлено з громадою, яка мене висунула: "Враховуючи обставини, що склалися, громада готова піти на компроміс і відступити від претензій стосовно моєї кандидатури на цю посаду, натомість просить пана Валерія дати часу до понеділка для пошуку іншої, компромісної кандидатури на цю посаду". Нащо він відповів мені: "Цей копроміс має бути досягнутий між Вами і Сурмачевським".
Присутнім при розмові представником ВО "Свобода" було наголошено, що, найімовірніше, такий компроміс із Сурамачевським буде неможливий, і якщо він на нього не піде, то не буде досягнено громадського спокою в районі.."
Я також зазначила, що, в разі незгоди на такий компроміс, знімаю з себе всяку відповідальність за розвиток подій. На що пан Лунченко зауважив, що в разі, якщо Сурмачевський не піде на компроміс, то він розбереться з людиною, яка його йому порекомендувала. На тому і розійшлися.
Сьогодні я зустрічалася з Сурмачевським М.І. в присутності двох людей, які мали допомогти нам прийти до компромісу.
У результаті довготривалої розмови компромісу не досягнуто. Іван Михайлович розуміє слова "губернатора" інакше і вважає, що ми мали порозумітися між собою в той спосіб, щоб розподілити посади. Його бачення передбачає таке - він голова РДА, ну а я, так би мовити, "чого душа забажає". Я спробувал декілька разів пояснити йому, що саме дякуючи його "незаперечним фактам", які він навів "губернатору" і пов'язав мене намертво з партією ЄЦ, я зняла свої претензії на будь-яке керівне крісло у владі і тому не потребую такого компромісу, а прошу його озвучити іншу, третю особу, по якій ми могли б досягнути згоди. Я також нагадала йому те, що іще до того озвучувала перед громадою причини мого небажання працювати під його керівництвом. Вся розмова знову поверталася в русло неконструктиву і закінчилася нічим".
"Палка прихильниця" ресурсу РІО Орися Кравчук