Закарпатська «Бавка» презентувала новий «ляльковий» погляд на казку «По щучому велінню» (ФОТО)

Вистава поставлена режисером, заслуженим артистом України Олександром Куциком в жанрі українського музично-драматичного дивертисменту. У ній багато музики, танців, концертних номерів, яскраві ляльки та колоритні костюми акторів. Прем’єрний   показ оригінальної постановки  відбувся у грудні минулого року. Через місяць після першої апробації сценою спектакль починає своє самостійне життя, відшліфовуючи техніку гри.  На другий показ  завітали й члени журналістського клубу «Театрал Закарпаття», щоб після вистави поспілкуватися з режисером,  відомим закарпатцям по режисурі вистави «Недотепа із Вертепа», та керівництвом театру.

Як розповів режисер-постановник Олександр Куцик, закарпатець, що нині працює у Львові, про те, що у доробку М.Кропивницького є  ще і дитяча п’єса «По щучому велінню» довідався кілька років тому, побачивши виставу по її мотивам  в репертуарі  Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької  у постановці Вадима Сікорського. До того теж вважав  «По щучому велінню» суто російською казочкою. Стало цікаво, чому цю п’єсу раніше не ставив жоден театр. Віднайшовши її в бібліотеці, побачив, що це величезна реалістична побутова драма про життя сільської родини з її патріархальним устроєм та побожністю, в якій є двоє братів, один працьовитий, а інший – ледацюга, що його оббріхує.  Саме через присутність у ній релігійних аспектів, п’єса  і була заборонена радянською цензурою. В 1943 р. Кость Губенко, рідний брат Остапа Вишні, який працював у Львові,  зробив спеціально  для театру ляльок обробку  по мотивах п’єси Кропивницького, ввівши сцену чарівної щуки. Так, до  побутово-реалістичної  п’єси добавили трохи фантастики  і  адаптували для лялькового театру.

Першу постановку «По щучому велінню» Олександр Куцик зробив п’ять років тому у львівському театрі ляльок  суто для  гри ляльками і з зовсім іншим режисерським вирішення. Ідея ж зробити виставу в традиціях музично-драматичного лялькового театру виношувалася і далі, аж поки не була втілена в Ужгороді в рідному театрі. З-поміж багатьох сюжетних ліній у  п’єсі Кропивницького режисер обрав одну  - багато що може відбутися "по щучому велінню", однак найголовніші у світі чари добра і любові створюються самою людиною.

«Я відчував, що в тканину цієї п’єси дуже органічно впишуться українські народні пісні, - продовжує ділитися режисер. - Хотілося зробити виставу в жанрі весілля, свята, щоб дітям було цікаво. Це вперше вдався до колористики українського сходу, де є свої пісні, танці, костюми.  Театр ляльок тепер має багато виразних засобів: це і театр тіней, і лялька, і маска, і предмет, що оживає, і гра акторів, захотілося це все змішати. І, як бачимо, все ці засоби органічно поєдналися. Цікаве художнє вирішення придумала  художник Тетяна Улинець, ми вже з нею співпрацюємо давно. Деякі образи  народилися під час репетицій, наприклад голова у вигляді горщика, який може ще і розмовляти. Основні танці - це постановка Юрія Мочарка з Закарпатського облмуздрамтеатра, пісні - обробка Олександра Ухача.

Ця вистава є  подією не стільки  для театру, скільки  для мене, оскільки через 7 років я знову повернувся до Закарпаття, у рідний театр, у якому я виріс. Хотілося, щоб ця постановка була святом і для колективу, і для мене, і для глядача.  Тому ми разом з колективом поставили перед собою завдання зробити виставу, яка би охопила масового глядача, бо кожна вікова категорія дітей має свій рівень сприйняття. Вистава  вийшла надзвичайно компактною (мінімальна кількість акторів і декорацій) і розрахована на гру на виїздах».

За словами директора театру ляльок Мирослава Петія, хоч перемовини з режисером  щодо постановки велися довгий час (три роки), оскільки Олександр Петрович весь час був занятий лекціями, студентами та іншими виставами, саму виставу зробили у стислі строки. Актори  із задоволенням працювали з режисером. Відмітив керівник і  педагогічну рису постановника: актори,  задіяні  у цій виставі, надзвичайно підтягнулися. Особливо Олександр Бєліков, який грав головного героя Хому. Молодий актор зумів розкритися в комічному плані, чого раніше не помічали.  Загалом у виставі задіяні четверо акторів: Олександр Бєліков, Лариса Кривчик, Олена Пишка і Павло Проданюк.  Цікавинкою стало залучення залу до інтерактивної гри, а чудові дивертисменти можна використати і як окремий номер. Планується «По щучому велінню» подати на фестиваль у м. Суботиця (Сербія).

Щодо вражень журналістів, що їх найвлучніше висловив історик та письменник Сергій Федака, зауваживши, що дуже цікаво було спостерігати за дітьми, які  дивилися, проковтнувши язики. Вистава вийшла дуже  енергетичною,  тримала весь час у напрузі і не відпускала дитячу увагу, а це багато про чого говорить.

Сподобалася вона і дорослим, які забувши про дітей, знімали окремі сценки на мобільні телефони.

Теги: Куцик, Бавка, По щучому велінню, ляльки

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати