Орендований "Говерлою" Кополовець не хоче бачити Грозного і шість днів провів на Майдані

Ми зателефонували Михайлу на початку минулого тижня. Півзахисник «Карпат», орендований «Говерлою», ввічливо переніс інтерв'ю на кілька днів, аргументувавши відмову тим, що якраз вирішується його доля в ужгородському клубі.

Невдовзі почесний президент «Карпат» Петро Димінський заявив: «Михайло Кополовець хоче повернутись в «Карпати».

Не знаю що у нього там сталось, але зараз він згідний на все, а раніше його зарплата була набагато більшою десяти тисяч доларів». Телефонуємо знову...

– Михайле, чи вирішилося питання з «Говерлою»?

– Залишатися в цій команді для мене немає сенсу. Десять ігор не потрапляю в заявку.

– На ваш погляд, кого ви не влаштовуєте – тренера чи президента?

– Не може щось так різко змінитися. Півроку пройшло з того часу, як Грозний давав інтерв'ю, казав: «Міша нам допоможе, він нам потрібний, туди-сюди», і після цього десять ігор в заявку не потрапляти, хіба це не дивно? Я не зіграв жодної гри в основному складі. Жодної! Тепер він каже в інтерв'ю, що Міші потрібно більше часу. Друзі, ну яке «більше часу»?! Я знаю, що міг допомогти цій команді, але, напевно, є якісь підводні течії.

Розумієте, я з ним говорив... Після матчу з «Карпатами» я кілька ігор не потрапляв у заявку, тож підійшов і запитав: «В чому проблема?», а він якийсь ображений. Каже: «Розумієш, ти після гри з «Карпатами», я цього не бачив – мені це розповіли, підійшов до львівських вболівальників і подякував за гру. Ти зараз граєш в «Говерлі», розумієш, людям це не сподобалося. Так не можна». Я кажу: «Вікторич, в смислі не можна? Я тут сім років грав».

– До речі, після цього матчу з'явилися чутки, що В'ячеслав Грозний звинуватив команду у здачі гри, а також написав заяву про відставку. Це правда?

– Ні, такого не було. І звинувачень таких не було. Програли гру, зрозуміло, що для них цей матч був прициповим. Були на мене злі – команда програла, а я пішов і подякував фанатам.

– Нещодавно ви дали досить емоційний коментар, з якого стало зрозуміло, що є ображеними на земляків. Мовляв, жодна з газет не запросила до інтерв'ю.

– Розумієте, це все підпорядковується клубу. Вони пишуть те, що їм кажуть. Мене ніхто не запитував: «Міша, що трапилося, чому ти не граєш?» Ні одна газета! Тільки зараз запросили на одну програму. (Після паузи) Немає сенсу залишатися в цій команді. Я з тренером розмовляв раз, а він не говорить, в чому проблема. Нема спілкування – лише стіна. А в інтерв'ю каже: «Міші треба час, в нас конкуренція».
Він що, дав мені можливість проявити себе? Потім ще казав, що в мене очі не горять. Друзі, як в мене очі не горять? Я вдома сім років не грав, і у мене очі не горять?! Тут мої товариші приходять на футбол, мої батьки. І у мене «не горят глаза»? Це все блеф!

Я набрав хорошу форму якраз після матчу з «Карпатами», бо коли тільки прийшов у «Говерлу», то був неготовий. Але він мені шансу вже не дав. Конкуренція... Що, в нас у команді футболісти екстра-класу?

Його запитували: «Чому у нас закарпатці не грають?» Він відповів: «Покажіть мені хоч одного закарпатця, і я його поставлю в склад». Це хіба не принижує моєї гідності? У мене на цю людину божевільна злість. Через нього я втратив півроку своєї кар'єри.

– Петро Димінський розповів, що ви не проти повернутися в «Карпати» навіть на гірших умовах, аніж виступали до того. Справді?

– В мене є з «Карпатами» чинний контракт, який закінчується через півроку. Зрозуміло, що я хочу повернутися, адже це команда, де я грав у футбол. Навіть якщо не вийде з «Карпатами», я однаково хочу грати. Там зараз багато футболістів – незрозуміло, розраховують там на мене, чи не розраховують. Ця ситуація в мене вже є. Я дуже шкодую, що приїхав. Подивіться на мене: я – місцевий футболіст, але мені навіть можливості не дали тут грати.

Знаю, що можу витримати конкуренцію з будь-яким футболістом, який тут виступає. Просто мені не дали можливості. Зараз не маю бажання ще на щось чекати. Я вже зідзвонювався з керівництвом «Карпат», тому що розумію – я тут не потрібний. Не можу сказати, що не хочу тут грати, бо ніколи й не грав. Думав, приїду додому хоч на рік, але зробив не один крок назад, а цілих три кроки!

Тут будуть грати Бангладеш, китайці, японці. Легіонери – пачками. Приїдуть ще з п'ятдесят осіб. Така плинність футболістів, напевно, тут потрібна. Мільйони футболістів крутяться туди-сюди. Чи міг я допомогти команді?

Звичайно, що міг. В ряді матчів міг допомогти, але тренер вважає, що я йому не потрібний. Він мені також не потрібний. Я вважаю, що він зі мною вчинив, як мінімум, несолідно. І не тільки зі мною, а й з Адріаном Пуканичем. Його викликали з «Іллічівця», людина приїхала в Ужгород. Але виявилося, що він не є вихованцем клубу, а тому «Говерлі» не потрібний. Друзі, а чому ви документи не подивилися?
Хіба людина, яка грала за «Шахтар» і збірну України не заслуговує хоч трішки поваги? В мене така злість, що я не буду мовчати. Той же Цуррі Дебатік приїхав. Ми сиділи, а він (Грозний, – Авт.) говорив: «От, до нас скоро приїде хороший захисник». Приїхав Цуррі, зіграв одну-дві гри і йому сказали, що непотрібний. А через тиждень закінчувалося трансферне вікно. Це нормальний тренер? Солідно він поступає? Він ще з рядом футболістів так поступає.

Він буде вам говорити, що Міша погано тренується, очі не горять – це все блеф. Чоловік десять ігор не потрапляє в заявку! Посадіть на лавку будь-кого – чи Трухіна, чи Лисенка, чи Буяльського – на десять ігор, а потім подивіться, які у них будуть «глаза», і яка форма.

Граємо з «Арсеналом» в чемпіонаті – виграли. Через три дні гра з тим же «Арсеналом» в Кубку. Вся Україна змінила склади, вийшли грати люди, які хочуть себе проявити. «Говерла» – єдина команда, де грав той же склад. Та дай людям відпочити, дай іншим людям себе проявити. Про що говорити, коли Грозний ні на одній грі «дубля» не побував.

– Тобто, я так розумію, що ви вже Грозному руки не подасте?

– Та якої руки? Я його просто бачити не хочу. Яка рука може бути?!

– Пропоную змінити тему. Влітку «Говерла» залишилася в УПЛ лише завдяки зникненню «Кривбаса». У новому сезоні вже «Арсенал» припиняє існування. Час від часу з'являються новини про проблеми в інших клубах. На ваш погляд, кому може бути вигідний сценарій із «вимиранням» елітного дивізіону? Існує думка, що це робиться для якомога скорішого злиття українського та російського чемпіонатів...

– Думаю, що об'єднання в єдиний чемпіонат – погана ідея. Багато команд не потягнуть фінансово. Це можуть бути всього-на-всього п'ять наших команд-мільярдерів і п'ять їхніх. Інтересу від цього, мені здається, не буде. Тому мені б не хотілося вірити в версію, що скорочення учасників УПЛ – задля об'єднаного турніру.

Від цього постраждають насамперед вболівальники. Можна хіба що так зробити: нехай лідери грають між собою, а низові команди, аутсайдери – з їхніми аутсайдерами. Тоді будуть нормальні «заруби» – і за рівнем, і за фінансовимими можливостями. Якщо ж «Зеніт» буде грати з «Волинню» чи «Говерлою» – інтересу від того не буде.

– Відомо, що ви публічно підтримали Євромайдан. Що спонукало до цього?

– Чому підтримав? Один мій друг в той час перебував на Майдані. Я взагалі не політична людина, в той час готувався їхати на море. Але коли він мені розповів, що там творилося... Міліція не має права бити людей, це неправильно. Коли вони складають присягу, то кажуть: «Служу народу України». Порушення обіцянки мене обурило. Розумієте, я не кажу, що нам треба в Європу, я не говорю, що нам треба в Росію.

Я не політик – вони розберуться без мене. Але коли б'ють простих людей, студентів – це неприпустимо. Друзі зібралися в дорогу, я приєднався до них. Це не якийсь піар. Я там шість днів стояв і мерзнув. Для піару можна на годину зайти, пофоткатися і все.

Дехто мені телефонував: «Міша, ти ненормальний». Я відповідав: «Пацани, я нормальний і мене не цікавить чиясь думка». Моє серце захотіло – і я туди поїхав. Мені навіть мама казала: «Куди ж ти їдеш?». Хвилювалася за мене, але я вже вирішив для себе все.

– Якось ви розповідали, що в Голландії, де полюбляєте бувати, баачите усміхнених людей, а в Україні, цитую, «мрак». На Євромайдані щось змінилося в цьому плані?

– Атмосфера там дуже хороша. Всі посміхаються – я навіть не сподівався, що так буде. Люди вийшли відстояти свій вибір. «Мрака» я там не побачив. Не було такого, що хтось собі випив – таких одразу виводили за периметр. Але все одно – це не Голландія. Там люди ЖИВУТЬ, а в нас мучаться.

– Багато автографів роздали?

– Мені було приємно бачити людей зі Львова – на Майдані їх дуже багато. Впізнавали, підходили. Знаєте, що мене образило? Ні одна людина з Ужгорода мене не впізнала. Навіть київські фанати впізнавали, а закарпатці, звідки я родом, мене навіть не знають.

Почуваюся футболістом з другої ліги. У «Говерлі» мене притискали так, що я зробив не крок, а три кроки назад. Зараз в мене період невизначеності. Знаю тільки одне – залишатися тут (в «Говерлі» – Авт.) я не хочу.

– А від Олександра Шуфрича не було претензій за Майдан? Він, як неважко здогадатися, підтримує інший табір.

– Я Сашу дуже давно знаю, в нас хороші стосунки. Саша мене підтримував, про це ніхто не знав. Я спілкувався з президентом частіше, ніж з тренером. Він мені казав: «Міша, я не можу повпливати на тренера, щоб ти грав. Я сам не знаю, що тут відбувається. Якщо ти захочеш піти, я не буду заперечувати». Користуючись нагодою хочу йому подякувати за людське ставлення. Думаю, що в нього, як у президента клубу, велике майбутнє. Коли я ще виступав у Львові, то не думав, що Шуфрич настільки розуміється на футболі.

– Як спланували відпустку? Куди поїдете?

– Та з друзями буду в Ужгороді, поїду в гори на лижі. Новий Рік зазвичай святкую з батьками. Сім років перебував у роз'їздах, а це перший рік, коли є негатив. Після останньої гри з «Таврією» я забрав футболку. Потім зрозумів, що не хочу її залишати в себе.

Не хочу, щоб вона мені нагадувала про ті півроку, що я тут промучився. Я не хочу бачити екіпіровку, яку мені дали. Розумієте, команда і футболісти – хороші. В них потенціал дуже сильний. Грозний використовує потенціал команди на 60 відсотків. Я йому це можу в очі сказати. А екіпіровку роздарував друзям.

– Що зробили з тими «веселими» пігулками, які влітку привезли з Голландії?

– (Сміється). Я вам скажу чесно: купив ті дві таблетки, але голландці мене «розвели», бо вони не подіяли. Ніколи в житті я нічого не вживав – ані наркотиків, ані цигарок. Тож хотілося хоча б раз розслабитись, бо по житті є імпульсивною людиною. Дав за неї щось 25 євро, проковтнув, сиджу годину – і ніхріна! Уявляєте? Думаю, що ж такоє? Довелося випити стакан віскі, щоб розслабитись.