Великий Бичків вшанував Миколу Грицака ювілейною академією (ФОТО)

Урочисті заходи з нагоди 105-річчя видатного земляка, вченого, громадського діяча, педагога, автора до сьогодні вершинного у світовій мовознавчій науці «Словника українських говорів Закарпаття» Миколи Грицака у Великому Бичкові розпочалися з відкриття й освячення меморіальної дошки на фасаді ЗОШ І-ІІІ ст. №1, в якій тривалий час працював, директором якої був і в стінах якої наміцно утвердився дух служіння Великому Чину – Богові й Україні – тих морально-етичних і професійних принципів, якими упродовж усього життя непохитно керувався Ювілянт.

Перед зібранням науковців, освітян і школярів, місцевої інтелігенції, підприємців, гостей й широкої сільської громадськості зі щирим словом про Миколу Грицака виступили голова сільської ради Одарка Дмитрівна Зеленко, працівник райвідділу освіти Тетяна Петрівна Піцура, директор школи Іван Михайлович Лембак, керівник сільського музею Ганна Михайлівна Лукеча, меценат Ірина Олександрівна Мацепура, які особисто доклали чимало зусиль у процесі організації й підготовки урочистостей.

Ювілейна академія, що тривала в стінах школи майже шість годин, з одного боку продемонструвала високий науковий рівень виголошених доповідей, а з іншого, що не менш важливо, – щире емоційно-піднесене наповнення атмосфери залу найсокровеннішими спогадами-згадками колишніх учнів-вихованців, родичів та колег, односельців Миколи Андрійовича.

У реальній величі й всеосяжності постав Ювілянт з ґрунтовної доповіді кандидата філологічних наук, проректора Закарпатського художнього інституту Наталії Ребрик, щедро й доречно за допомогою мультимедійних засобів ілюстрованій архівними матеріалами, свідченнями незаперечних авторитетів української й світової науки, літератури. Її устами умовно промовляли до присутніх єпископ Андрій Бачинський, академік Василь Довгович, академік Микола Мушинка, мовознавці Іван Панькевич, Кирило Галас, Йосип Дзендзелівський, Василь Німчук, Павло Гриценко, Борис Галас, письменники Юрій Станинець, Миколая Божук, Петро Скунць та Петро Мідянка, лікар і громадсько-політичний діяч Іван Коршинський і т. д., і т. д. Представлений доповідачем десятирічний корпус епістолярію Миколи Грицака та Юрія Станинця надавав присутнім можливість майже реального відчуття атмосфери світського і творчого, духовного життя цих двох, до певної міри, дивних людей, що наче випали з часу і в своєму метафізичному позачассі творили те, що їм було накреслене Богом.

Мовознавчі аспекти наукового доробку Миколи Грицака розкрили у доповідях аспірант УжНУ Дмитро Дмитрович Тодер та здобувач кафедри української мови УжНУ Тетяна Петрівна Піцура. Окремий акцент зроблено на поважному корпусі уже здійснених вченими-грицакознавцями наукових досліджень.

Оригінальною й захоплюючою інформацією поділився з присутніми історик-краєзнавець Микола Іванович Ткач. Зокрема, він представив аудиторії цікаві матеріали з доробку Миколи Грицака, що стосуються безпосередньо Великого Бичкова, його історії у слові, насамперед в місцевій топоніміці.

Кандидат фізико-математичних наук, автор книги «Наздоганяючи минуле» Володимир Кришеник відтворив перед аудиторією спогади батька про Миколу Грицака, з яким на життєвих стежках зводила його доля. Ми маємо минуле, яким можемо гордитися, бо в ньому – енергетика чистих думок, світлих поривів.

Учитель фізики з с. Росішка, депутат Рахівської районної ради Іван Іванович Копич свій виступ присвятив родинному дереву Миколи Грицака, яке хоч і потребує дальшого скрупульозного дослідження, але вже засвідчує непересічність, пасіонарність представників кількох генерацій в історії Рахівщини, Закарпаття і всієї України.

Одною з вирішальних спонук і передумов грандіозних наукових звершень Миколи Грицака голова Закарпатського осердку Пласту – Національної скаутської організації України Андрій Ребрик вважає виховання і юнацький гарт Ювілянта у лавах цієї молодіжної потуги. Щойно виповнилося 90-річчя заснування Пласту у Великому Бичкові, який дав Україні чимало яскравих борців за утвердження в нашому краї націотворчих і державницьких ідей, які жертвували свої молоді життя в обороні Карпатської України, які чинили спротив насадженню комуністичного режиму на Закарпатті, які віддали найпрекрасніші роки в житті людини – молодість –  Червоному Молоху в таборах ГУЛАГу, які, зрештою, рішуче вийшли на граніт у часі виборювання нежалежності України,  і от уже понад двадцять років торують Україні широкий шлях у цивілізований світ, у Європу. Виплеканий Пластом, Микола Грицак нині разом з нами зводить неприступний для Великого Хама Храм Духовності, цю нашу своєрідну барикаду перед брутальним світом лицемірства, ненависті, злочинності. Бо завжди святими й безсумнівними були для нього дві засадичні екзистенції: Бог і Україна.

Про багатющий корпус фольклору, який міститься в матеріалах до «Словника закарпатських говорів» Миколи Грицака мовив доктор мистецтвознавства Іван Хланта, який зазначив, що записані Ювілянтом скарби народної творчості Закарпаття цілком заслуговують на окреме видання.

Сповненими глибокої любові до вчителя і виховника були слова спогадів його колишніх учнів людини-легенди Івана Васильовича Мирона з Росішки, Петра Петровича Тракслера з Рахова, Одоті Василівни Ткачук.

В ювілейній академії взяли активну участь о. Василь Носа, о. Микола Копич та о. Христіян.

Окремого слова подяки і похвали заслуговують учні Великобичківської школи №1, які підготували чудову інсценізацію Андріївських вечорниць, майстерне декламування поезії Миколи Грицака, наповнювали залу чаром народної пісні.

За підсумками роботи науковців, освітян та громадськості прийнято резолюцію з накресленнями конкретних планів на майбутнє з метою достойного пошанування подвижницької праці Миколи Грицака, його праведного служіння Україні, рідному краєві.

Видавництво «Ґражда» з Ужгорода зробило щедрий дарунок для педагогів та шкільної бібліотеки – власні видання художньої, наукової, навчально-методичної та краєзнавчої літератури.

Модератором Ювілейної академії на честь Миколи Грицака виступала вчитель-методист, заступник директора Великобичківської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 Лілія Олексіївна Ільчук, завдякий якій робота науковців, освітян, учнів, усіх причетних спорилася, набула чіткості й продуктивності в атмосфері піднесено-святкової урочистості.

Найповніше й найвідповідніше суть того, що відбувалося у Великому Бичкові 13 грудня, передають слова нашого славного попередника, видатного вченого, письменника, церковного і громадського діяча о. Василя Довговича: «Все мине! Тільки добре зроблене діло залишається. Добре зроблене діло залишається! Не постаріє воно в віках! І завжди нагадає час, коли було зроблене. Щасливий той, кого діло довіряє прийдешнім рокам і робить його новим для майбутніх нащадків».

Цим щасливим є Микола Грицак.

Теги: Грицак, словник, говори

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати