На вказівниках вздовж траси, на табличках із назвами вулиць, на вивісках крамниць і кав’ярень домінує угорська. Звертання українською місцевих мешканців дивують: туристи з-за Карпат в угорських селах Берегівського району — рідкість. Натомість гостей з Угорщини у Боржаві, Варах, Четовому, Великій Бакті і Гечі приймають часто. Складемо їм компанію.
В ПОШУКАХ ВЛАСНОЇ ІСТОРІЇ
Туристичними групами з-за кордону на Берегівщині займається інформаційно-дорадчий центр регіонального розвитку "Карпати-Інформ". "Ми влаштовуємо екскурсії по місцях, пов’язаних з угорською історією, — розповідає керівник центру, професійний гід, перекладач Шарлота Чізмар. — А особливості національних традицій приїжджим демонструють господарі сільських садиб, у яких ті зупиняються".
Група туристів, до якої приєднуємося, приїхала на Закарпаття з угорського міста Печ. В її складі респектабельні особи, як-от: прокурор, банкіри, головний архітектор міста, представники муніципалітету, вчителі, викладачі університету. Переважна більшість — подружжя середнього і старшого віку. Під час триденного туру угорці зазвичай їдуть у замок-музей Паланок в Мукачевому (за часів угорського короля Ференца Ракоці ІІ, у 1703–1711 роках, замок був осередком визвольної боротьби угорців проти імперії Габсбургів), на екскурсію у Сваляву (в меморіальному парку жертвам сталінізму поховані близько 10 тисяч угорських воїнів) та на Верецький перевал.
Верецький перевал (841 метр над рівнем моря) — особливо шановане угорцями місце. Тут закінчився "Honfoglalas" — кількасотлітній похід угрів з-за Уралу (як припускають, з території сучасної Башкирії) в пошуках своєї нової батьківщини через степові простори Поволжя, Причорномор’я та через Карпатські гори. За свідченням Нестора-літописця, у 896 році майже півмільйона кочівників здолали перевал...
ПРИКОРДОННА ФОРТЕЦЯ
Дорогою у Вари, де на нас чекає вечеря і відпочинок, милуємося зміною пейзажів. За Мукачевим гори остаточно поступаються рівнині. Де-не-де на ній здіймаються невисокі пагорби, схили яких покреслені терасами виноградників. Минаємо Берегово, Мужієво, Боржаву. Що ближче до кордону, то виразніше домінує угорська мова. Містечка і села, через які проїжджаємо, мають по дві назви — українську і угорську. Автентичні імена населеним пунктам кілька років тому офіційно повернула Берегівська районна рада. От Вари — це також і Мезоварі. Угорці віддають перевагу старовинній назві свого села, яка в дослівному перекладі означає "польова фортеця" ("мезо" — поле, "вар" — фортеця).
Мезоварі — колишнє містечко, засноване в XII столітті на місці давнього городища, а згодом — дерев’яного замку Боршо (в ньому до приходу угрів мешкали підлеглі болгарського князя Салана). Рештки фортифікаційної споруди у місці злиття рік Боржава і Тиса — земляні вали висотою від півтора до трьох метрів, густо порослі вербами і бузиною, — охороняє похилена кам’яна стела. "Пам’ятник історії IX–XI століть" — викарбувано на ній....
Лінивий плин вихідного дня порушують дзвінкі крики зграйок дітлахів, що гасають порожньою вулицею. На лавках уздовж тротуарів, на ослінчиках під хвіртками та ворітьми купчаться дідусі у білих сорочках і бабці у літніх платтях. Поява нових людей неабияк пожвавлює зібрання. Нас оточують і в подробицях розпитують: хто такі, звідкіля, куди прямуємо. Нічого дивного: Вари — прикордонна територія. Берегом Тиси, впритул до селянських городів, проходить контрольна смуга українсько-угорського кордону...
ТРАДИЦІЇ ЛЕКВАРУ І ДІСНОТОРУ
Наш дім на наступні дві ночі — у господі родини Єви і Шандора Філе. Охайний, типово угорський будиночок потопає в зелені. Вхід на веранду декорує пурпурова акація і лісовий плющ. Під вікном спальні — розкішна магнолія. Вздовж хатини і усього двору квітнуть лілії, маки, півонії, іриси, троянди — різних сортів і кольорів.
...Кожна родина має свої "коронні" наїдки і напої. Пані Єва найкраще в селі готує ташколевеш ("ташко" — сумка, "левеш" — бульйон) — паприковий суп із мішечками з тіста, в які загортають смажене м’ясо. А ще у неї знаменито вдаються фанки з лекваром — пончики зі сливовим джемом.
Леквар і діснотор — це ще одна місцева "фішка", що принаджує туристів. У найпростішому значенні "леквар" — це варення зі слив-угорок. Водночас це ще й назва традиційного осіннього обряду зі збирання і впорядкування садовини, коли робота поєднується із забавою. На кожній вулиці села встановлюють один на всіх величезний казан, куди господині зсипають сливи. Під казаном розводять вогонь. Плоди пускають сік і 20 годин варяться у ньому. Весь цей час потрібно пильнувати за висотою полум’я і повертати чан — цим займаються чоловіки. Жінки вимішують вар і... бавляться. Біля казана отаборяються скрипалі, селяни накривають спільні столи. Співи і танці не припиняються більше доби.
Діснотор ("дісно" — свиня, "тор" — поминки) — більш серйозна, суто зимова розвага. Її практичне значення — у взаємодопомозі і традиції ділитися. Коли в господарстві ріжуть свиню, сусіди допомагають солити й коптити м’ясо та сало, робити ковбаси і тушонки. Всього виходить 13 традиційних страв, які не потребують холодильника. Усім, хто став у пригоді, а також родичам господарі збирають по "кошику" ще теплого м’ясця. Ввечері, коли робота згрубша вже закінчена, влаштовують трапезу на вшанування свинки...
УРОКИ ЧАРДАШУ І НЕ ТІЛЬКИ
...Усяку роботу і всяку забаву угорці закінчують чардашем і дегустацією пляцків.
Останній вечір у Варах був етнографічним. Учні місцевої школи мистецтв влаштували для туристів великий концерт: декламація народних балад і поезій відомого угорськомовного поета Закарпаття, вихідця із Варів, Фабіяна Ласло чергувалася з музичними (тільки цитри і скрипки) й танцювальними номерами. Поки гості розчулено витирали сльози, підспівували і притупували в такт самодіяльним артистам, селяни нарізали торти і викладали на столи тістечка (тільки бісквітів нарахували 12 видів). Далі програма була довільна. Артисти влаштували майстер-клас із народних танців. Скрипалі на прохання туристів підбирали мелодії до пісень, які співають у Печі. Угорці перемальовували візерунки вишивок, переписували ноти і рецепти смаколиків, обмінювалися з варивчанами адресами і номерами телефонів.
Василь Бедзір, Наталія Кушніренко, "Карпати: туризм, відпочинок"
06 серпня 2007р.
Теги: