Цього літа однією з тем чи не кожного закарпатського ЗМІ було несвоєчасне глобальне жовтіння і опадання листківкінських каштанів в Ужгороді. Аналогічною була ситуація з цими деревами і в тому ж Мукачеві. Едуард Турис, викладач кафедри лісівництва УжНУ, каже, що «таке твориться з каштанами по всьому Закарпаттю». Дерева потерпають від навали нещадного фітофага каштанової мінуючої молі (Cameraria ohridella). Попри каштани, міль живе на більшості листяних дерев – платанах, ясенах, кленах... Проблема є старою і новою водночас – Мирослав Маркович, співорганізатор «Екотону» каже, що про цього паразита активно заговорили близько 10 – 15 років тому. Та це і логічно, бо мінуюча міль, за словами завідувача кафедри ботаніки УжНУ Олега Колсника, з'явилася на Закарпатті у 90-их роках минулого століття. Вперше виявили паразита у Македонії в 1985-му.
Як комаха потрапила в Україну, зокрема, і на Закарпаття, ознайомившись з його циклом життя, здогадатися не важко. «Мінуюча міль має високий репродуктивний потенціал – у рік народжується біля 5 поколінь. Окрім того, у колесах авто, на кораблях щороку долає по 150 – 200 кілометрів. Так вона дісталася і України з тієї ж Македонії – через Болгарію, Угорщину, Австрію, Чехію та Польщу. Сьогодні її пересувні засоби активно поширють з країни у країну, з міста у місто, чого раніше, зважаючи на обмеженість транспорту, не було».
І якщо всі били на сполох влітку, коли каштани чахли на очах, і радилися як допомогти деревам, то вже ранньої осені всі почали забувати про них – дерева були "голими", як то і належить їм у цю пору року. Та це допоки у кінці жовтня кінський каштан не почав цвісти. Влітку їм закінчити свої природні фази життя не дала мінуюча міль, тож дерева, зважачи на високі показники температури, намагаються таким чином продовжити свій життєвий цикл, а тому проходили ще один період вегетації. Повторно цвіли й у Мукачеві сакури, а в Ужгороді фіалки, однак цей процес просто спровокувала тепла осінь. Каштани ж намагалися «наздогнати» почате.
Наскільки перерваність життєвого циклу і повторне цвітіння шкодить дереву можна говорити немало. Найперше, скорочується його вік – « Кожне дерево має свій вік – там 100, 200 років. Каштан свій 1 рік проживає за 2, бо цвіте не лише весною, як це має бути у природі, але й восени – 1 рік за 2”, – пояснює Мирослав Маркович. Крім того, такі аномальніі процеси виснажують рослину – воно вже у молодому віці стає слабким і не має потрібних запасів на зиму. От у чому основний секрет частого падіння дерев в обласному центрі.
Та ось уже кінець осені, а проблема залишається невирішеною. Багато хто надіється на те, що дерева просто перехворіють. Міський голова каже у коментарі “Тисі-1” каже, що “каштани хворіють усюди – в Києві, в Америці... Вони або проходять той період і самостійно перехворіють з часом, як людина, або ж гинуть. Тих, які загинули, ми вирізаємо”. Дещо схоже коментують проблему ужгородських каштанів і у соцмережах – “ Природі треба дати самій запустити механізми регуляції (віруси, грибки, паразити...), і усе внормується”. Однак, “Екотон” має багато аргуменів на користь того, чому проблему з каштанами потрібно вирішувати негайно. По-перше, “за такої ситуації, є небезпека, що у найближчі 5-10 років наше місто, очевидно, втратить всі кінські каштани”, – каже Мирослав Маркович. По-друге, міль не сидить на одній породі – згодом заражатимуться масово ужгородські платани, ясени, клени... По-третє, вирубка загиблих від паразита дерев не є виходом з двох на те обставин – вона є куди дорожчою за відновлення дерева ( 1000- 1100 грн, за інформацією міської ради), та і не має гарантії, що паразит не оселиться на новій породі, посадженій на місці зрубаного дерева. Тих, хто переконаний, що природа переборе перешкоди самостійно, Михайло Біланич, біолог, запевняє, що “Урбаністична "еко"-система все-таки відрізняється від навколшнього природного середовища і потребує людського втручання для підтримки її існування. Наприклад людина може застосувати для боротьби з міллю природні методи боротьби: паразити цієї молі... Принаймні у межах міста. В природі цього робити не слід. “
Тож сьогодні “Екотон” має реальні плани самотужки рятувати ужгородські каштани. Методів для цього є багато. Наприклад, спалювання опалого листя – ним, за словами Мирослава Марковича, знищується до 60% лялечок молі. Іншим, не менш використовуваним способом позбавлення рослини від паразитів є використання інсектицидів – дає 90 % результату, однак у межах міста розпилення цих припаратів небезпечне. Зараз науковець має намір втілити у життя два методи боротьби з каштановою мілю. Перший – порозкладати на заражені дерева комах трихограм – вони відкладають яйця у личинках молі, таким чином з’їдають паразитів зсередини. “ При розкладання трихограм на деревах (4- 5 разів протягом вегетації рослини) ушкодження листя сягає лише 10- 15 %, без них –90 %. Вартіть комах для однієї рослини на весь період вегетації – 30- 40 гривень”. Це для порівняння тим, хто сумнівається, що вирубка дешевша.
Іншим, не менш дієвим, безпечним, а тому, не менш випробовуваним за кордоном способом боротьби з каштановою мілю, є використання іньєкцій інсектицидів – не розпилювання їх по усьому дереву, а укладання речовини у просверлений дирку у корі. “ Таким способом проліковане дерево не уражається паразитом до 3-ьох років. Вартість іньєкцій для одного дерева коливається у межах 180- 240 гривень”, – каже Мирослав Маркович. Всеодно дешевше, аніж вирубка породи і висадка іншої.
Вже цієї весни молоді науковці мать намір випробувати ці два методи на кількох каштанах Ужгорода. Шукатимуть дешевший і дієвий водночас. “Ми замовили вже трихограми та іньєкції. Будемо пробувати. Вже у яких масштабах ми зробимо роботу залежить від фінансування цього проекту. А зі спонсорами поки тугувато”, – каже екотонівець. Але до березня ще далеко –будемо надіятися, що практична розробка методів відновлення каштанів обласного центру зацікавить ужгородців і вони посприяють цій роботі “Екотону”.