Молот на закарпатській "Гаморі" не працює лише взимку

ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ ІЗ ПАПЕРОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Водяна кузня «Гамора» належить до унікальних пам'яток виробничого циклу, що збереглися у нашому краї. На відміну від інших сільських кузень, у цій молоти приводилися в дію за допомогою дерев'яних
коліс, які оберталися під натиском води. Стислу історію водяної кузні «Гамора» написав Василь Пальок, який доводить, що нема точних даних, коли вперше з'явився цей механізм. Згідно з одними даними, ще в 60-х роках XVIII ст. на місці тепйрішньої«Гамори» у селі було збудоване невелике
паперове підприємство, що належало графу Телекі. За іншими джерелами Лисичівська папірня діяла з 80-х років XVIII ст. до 40-х XX ст.

У 50-х роках XIX ст. Лисичівське паперове підприємство було перебудовано в металообробне по
виготовленню мотик, лопат, кирок та інших предметів сільського господарства. Даних про розміри виробництва на Лисичівському підприємстві немає, тому що це була філія Довжанського металообробного заводу і дані про кількість виробництва подавалися разом. У 20-х роках XX ст. на Лисичівській «Гаморі» діяло 5 водяних коліс. Продукція Лисичова і Довгого експортувалася в Румунію, Угорщину та інші країни. Решта виробленого товару реалізовувалася в краї.

Робітниками на цьому підприємстві спочатку були німці та словаки. Поява німецького та словацького етносу в такому віддаленому гірському селі з українською людністю безумовно пов'язана з побудовою і діяльністю «Гамори».

Вважають, що назва «Гамора» походить від німецького слова «Hammer» - тобто «молот» або від
підприємця на прізвище Гамор. Виняткова працездатність німців, висока культура праці у сільському господарстві й у ремеслах та духовному житті впливали й на побут мешканців нашого краю.

СЬОГОДНІ ТУТ ВИГОТОВЛЯЮТЬ НЕ ЛИШЕ МОТИКИ

Тепер Лисичівська кузня-музей «Гамора», власником і директором якої є Віктор Петровці, працює з двома водяними колесами. Господар каже, що тут протікає гірська річка Лисичанка. За півтора кілометра від самої будівлі кузні є канал. Від головного каналу вода надходить у шлюзи - широкі
жолоби, довжина яких 15 метрів, ширина - близько трьох і висота - 1,5 м. За допомогою подачі води
рухається колесо, що обертає вал. На валу є лопаті зуби, що вже своїм обертом приводять у рух молот, який має 4 кінські сили і загальну вагу майже 125-150 кг. Молот і конструкція дерев'яні.

Узимку молот не працює тільки у сильні морози, бо тоді річка і канал замерзають. Це триває десь місяць. Якщо молот працює, він краще зберігається. Для палива використовують деревне і кам'яне вугілля. Деревне вугілля випалюють самі, а кам'яне завозять з Волинської області. Сама кузня - кам'яна споруда завдовжки 36 м і завширшки 9 м. Раніше виготовляли такі ж знаряддя праці, які
використовують і зараз: мотики, лопати, підкови, кирки, рогачки для розчищення грунту під виноградною лозою. А от огорожі та ворота випускають лише зараз.

Коваль-майстер Михайло Пилипчинець говорить, що продукція їхнього підприємства краща й дешевша, ніж колег із Кобилецької Поляни Рахівського району. Він порівнює зразки мотик. Вартість мотики, виготовленої на «Гаморі» — 15 грн., рогачки - 12-18 грн. Пан Михайло працює тут із 1985 року. У 80-х роках минулого століття тут налічувалося 8 ковалів.

БЕЗ КУЗНІ НЕ БУЛО Б ФЕСТИВАЛЮ

Віктор Петровці розповідає, що завдяки водяній кузні люди знають про Лисичово та його мешканців. Тут щорічно проводять фестивалі. Перший був років 20 тому, потім на 6 літ запанувала тиша.

Після відновлення кузні-музею «Гамора» фести проводяться щорічно. Приїжджають фольклорні колективи, виступали тут народні артисти Іван Попович, Степан Гіга. На фестиваль з'їжджаються близько 5-7 тисяч гостей. Ковалі кують, артисти співають, а туристи горілку, пиво п'ють і овечою бринзою смакують.

Допомагає Віктору Петровцію його дружина, український філолог за фахом. У її обов'язки входить проведення екскурсій і ведення бухгалтерського обліку. Відродження кузні-музею «Гамора» — їхня заслуга. Ніяких креслень не мали, все відновили старожили, які колись. Там працювали. Лисичівську кузню останнім часом відвідують й іноземці. Найбільше цікавляться «Гаморою» гості із Польщі, Словаччини, Чехії, Швейцарії. Було декілька груп з Америки. У 2003 році я приводив сюди музейних працівників із Чехії, Словаччини, Польщі. 7 квітня 2006 року «Гамору» відвідав Віктор Ющенко. Не завадило б організувати для учнів шкіл Закарпаття тематичні екскурсії, аби ремесла предків жили вічно.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати