Як повідомив Закарпаття онлайн правозахисник Ярослав Козич, проекту рішення, яким 16 жовтня виконкомом було розглянуто зазначене питання, попередньо на офіційному сайті міської ради опубліковано не було.
Крім того, вже у самому рішенні інформація про те, кому саме було погодження приватизацію квартир, відсутня. Замість неї в опублікованому рішенні зазначено: «Документу надано статус "Конфіденційний" згідно статей 11, 21 Закону України "Про інформацію" та він не підлягає оприлюдненню, бо містить конфіденційну інформацію (інформацію про особу)».
Однак, згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Відтак правозахисником на адресу міської ради було направлено інформаційний запит, в якому запитувались: належним чином засвідчена копія повного тексту рішення виконкому №378 від 16 жовтня 2013 року «Про приватизацію державного житлового фонду» із зазначенням всієї інформації про майно, що приватизується, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, якими приватизується зазначене майно та на користь яких прийнято зазначене рішення; письмова інформація стосовно якого саме майна прийнято рішення про його приватизацію; письмова інформація щодо власників та документів, на підставі яких власникам належить зазначене майно.
Натомість, з міськради надійшла копія рішення виконкому і власне письмова відповідь, яка суперечить положенням Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитуваної інформації в повному обсязі надано не було. Зазначений законодавчий акт, як каже правозахисник, було прийнято значно пізніше, ніж було надано відповідне роз’яснення Конституційного суду, на яке посилається виконком, що також підтверджується судовою практикою та відповідними висновками з аналогічних питань Вищого адміністративного суду України.
«Проте, незважаючи на все, залишається надія, що квартири були видані городянам, які роками перебувають на квартирному обліку, а не стали черговою оплатою за «сумлінно» виконану роботу. І букву закону цього разу порушено не було», – резюмує Ярослав Козич.