— Галино Василівно, знаю, що на початку року у вас було чимало планів щодо вирішення нагальних проблем Чопа. Що з наміченого вже вдалося вирішити?
— Перш за все, формуючи бюджет міста на 2007 рік, разом із депутатським корпусом, ми врахували фінансування ряду заходів, які б дозволили вирішити чимало першочергових проблем Чопа. Із найкращими намірами та великими амбіціями ми взялися до справи, та, на жаль, не все залежить від нас, а найперше впирається в кошти. Відверто кажучи, уряд нас підвів і чимало субвенцій з держбюджету, на які ми розраховували, в Чоп так і не потрапили. Та, незважаючи на це, нам вдалося започаткувати роботи на об'єктах, за які роками ніхто не брався.
Зокрема, цьогоріч ми провели капітальний ремонт системи водопроводу та водовідведення в одному з найбільших чопських будинків, що розташований на вулиці Берег, 18. При його будівництві було допущено цілий ряд недоробок, через які в підвальних приміщеннях роками накопичувалася вода, прогнили усі труби тощо. З міського бюджету на ці цілі було виділено близько 250 тисяч гривень, і нині ми можемо говорити, що цю проблему міська влада вирішила. Після ремонту роботу приймала комісія, до якої увійшли і члени будинкового комітету. Таким Чином самі мешканці будинку підтвердили якість виконаних робіт, пересвідчилися, куди пішли виділені кошти, а влада таким чином підтвердила, що не витрачає гроші на вітер, а спрямовує їх на вирішення найболючіших питань міста.
До останніх належить і ремонт дахів, який не проводився вже десятиліттями, а тому просто їх підлатати нині фактично неможливо. Ми вирішили йти шляхом поступової, але капітальної зміни покрівлі.
Відповідні роботи були проведені торік, до Дня Незалежності, який святкуватимемо незабаром, виконаємо і наступний етап робіт.
Дуже багато зроблено нами і в питанні очищення каналізації міста, де також роками не проводилося жодних робіт, в результаті чого всі стоки прямували в підвальні приміщення будинків. Ми уклали угоду із київською фірмою, яка провела очистку усієї каналізаційної системи міста. Таким чином ми навели на цій ділянці певний порядок.
Маємо неабиякі проблеми із благоустроєм сміттєзвалища, яке, щоправда, розташоване поза територією міста і віддане Чопу в оренду на 20 років. Нині ми, за сприяння комунального підприємства «Тиса», намагаємося хоч якось облагородити цю територію: ставимо огорожу, аби зменшити доступ туди сторонніх осіб, екскаваторами звозимо сміття в одне місце, вже вивезено не один сотню кубометрів землі. Однак силами самого Чопа з цією проблемою, не справитися. Тим паче, що туди звозять сміття ще й з усіх навколишніх сіл, а тому дуже розраховуємо на допомогу держави у вирішенні цього питання.
Чимало коштів було виділено і на освіту. Зокрема в дитячому садку «Казка» ми збудували нову котельню, змінили усю внутрішню систему опалення, тож вже цієї зими діти будуть у теплі.
— Чи не найболючішою проблемою Чопа завжди було водопостачання. Вдалося хоч якось вирішити проблему з водою?
— Уже цьогоріч мешканці Чопа відчули поліпшення водопостачання міста. Та все одно це питання залишається болючим, адже від забезпечення водою залежить як здоров'я людей, так і взагалі соціальна напруга в місті. Донедавна каменем спотикання у вирішенні цієї проблеми був той факт, що система водопостачання належала не місту, а Укрзалізниці. Ми неодноразово зверталися до залізничників, проводили спільні наради з проханням передати систему водопостачання на баланс міста. Зрештою, це питання таки вирішено. Нині готується ініціативна група, яка складатиметься із фахівців, які проведуть повну оцінку того майна, яке ми беремо на свій баланс, після чого міська рада повинна прийняти остаточне рішення. Після цього місто нарешті зможе проводити ремонт водопроводу і щороку виділяти на ці потреби кошти із міського бюджету.
Хоча, знову ж таки, ми й до цього не сиділи склавши руки. Цікавилися досвідом інших міст, розробили проектно-кошторисну документацію на буріння в Чопі свердловин. Цей проект пройшов відповідну експертизу, і Чоп навіть потрапив до державної програми «Питна вода» на 2007 рік. Також ми вдячні керівництву області, яке з порозумінням віднеслося до вирішення даної проблеми, і на чергову сесію облради винесено питання про виділення коштів для будівництва артезіанських свердловин в сумі 180 тис. грн.
— Наскільки мені відомо, урядом не передбачено і компенсування ним же ініційованого підвищення зарплат педагогам...
— Усі ці підвищення лягли тягарем на органи місцевого самоврядування. З нашого бюджету, точніше - з перевиконання його дохідної частини ми виділили майже 400 тисяч на виплату заробітної плати вчителям. Для мене, як міського голови, така ситуація є дивною і незрозумілою. Уряд в Києві звітує, хвалиться збільшенням зарплатні, але водночас робить це за рахунок місцевих бюджетів. Ми ж на ці гроші розраховували, а тепер деякі із запланованих у місті робіт доведеться зупинити.
— Вам як представнику «Нашої України» вдалося налагодити зв'язок із політичними силами, які діють у Чопі і, в першу чергу, які представлені у міській раді?
— Ми співпрацюємо з усіма політичними партіями, які входять у депутатський корпус. Вже на перших сесіях міськради я сказала, що ми можемо представляти різні політичні сили, але повинні розуміти одне: в першу чергу ми представляємо інтереси мешканців Чопа і повинні працювати на одну ідею — покращення їхнього добробуту. І якщо міська рада щиро та з душею поставиться до їхніх проблем, то для нас не існуватиме нездійсненних задач.
В такому руслі й намагаємося працювати. Започаткували метод спілкування із городянами, запрошуємо на зустріч мешканців окремих будинків і у прямій відкритій розмові спілкуємося про наболіле. Відверто кажучи, спочатку навіть страшнувато було, бо одна справа — вирішувати проблеми в кабінеті і зовсім інша — спілкуватися із конкретною групою людей, вислуховувати конкретні проблеми та претензії, вирішення яких інколи залежить від тебе, а деколи їх просто неможливо виконати. Однак у будь-якому разі такі зустрічі йдуть на користь. Конструктивна критика чи, навпаки, подяка ще більше підбадьорює до роботи.
Роман Теребля, Ужгород
03 серпня 2007р.
Теги: