Можливість зачепитися за Угорщину молоді закарпатці вбачають у вступові до тамтешніх вузів

Про педагогічний інститут в Ніредьгазі знають багато закарпатців. Це недалеко, всього близько півтори години їзди потягом чи автомобілем. З Ніредьгазького залізничного вокзалу добиратися теж треба на «вісімці», ну зовсім як в Ужгороді. Зразу згадався переповнений студентами та викладачами автобус. Тут те ж саме, різниця лиш в тім, що викладачів в автобусі майже не зустрінеш, бо вони добираються на роботу переважно на власному авто.

У студентському містечку все дбайливо доглянуто. Видно руку справжнього господаря. Зупиняюся біля дивовижної форми фонтану, з глибини якого лунає тиха музика. Стара будівля гармонійно поєднується з сучасно спроектованим новим корпусом, в якому розташовані бібліотека, комп'ютерний зал, великий конференц-зал та інші канцелярії. Поряд з навчальною частиною - гуртожитки, які нещодавно було модернізовано.

Потік студентів несе мене по коридору. У центральному корпусі біля самого входу ви можете зняти собі певну суму грошей з банкомату, якщо готівку забули вдома. Купити квиток на потяг - теж не проблема, оскільки каса поряд. Поштове відділення для зручності теж розташоване в фойє.

Вже з самого ранку туди-сюди снують жінки в коротких чистих халатиках, розносячи по кафедрах
випрасувані рушнички для викладачів. Не стрималася, щоб не зазирнути до студентського WC (бо вчительський окремо). Яка ж тоді має бути туалетна кімната для педагогів, коли і ця тягне на професорський рівень! Згадалася моя нещодавня студентська пора у тенетах рідного Ужгородського університету, а з нею і жіноча вбиральня на філфаці. Від диму та смороду можна було впасти, а в самому туалеті на підлозі - вічний потоп, хоча в кранах води не було ніколи...

Стіни коридору завішані різного роду рекламою від роботи до житла. Тут безліч різних послуг, тому студентів та викладачів вистачає. П'ють каву, їдять гарячі хот-доги, поміж тим роблять ксерокопії книжок, бо підручники тут дорогі. Поряд є і книгарня, де можна відразу купити бажану книгу, якщо вона вам по кишені.

На першому поверсі розташовані кабінети російськоїмови, а ось і стенд про... Висоцького. Раптом біля кавового апарату помічаю знайоме обличчя і мимоволі вітаюся, звертаючись до свого колишнього викладача кафедри російської мови УжНУ. Той, впізнавши мене, жартує, що вже і сам забув як його по батькові, бо студенти звертаються до нього «пане вчителю». По секрету сказав, що угорські викладачі дуже суворі до своїх студентів і ставлять надзвичайно високі вимоги. Наразі в інституті ця кафедра активно працює, видає свої підручники, словники, проводить зустрічі, наукові конференції.

Закарпатці в основному приїжджають сюди вивчати мови, як рідні, так і іноземні. Найбільшою популярністю серед колишніх закарпатських випускників користується англійська мова. Довелося почути думку однієї викладачки англійської мови про те, що студенти з України мають найкращу підготовку, відчувається сильна школа. До речі, більшість викладачів англійської мови - іде в минулому викладачі російської.

За новими світовими стандартами, студенти дістають не тільки оцінки за свої знання, але і кількість кредитів, здобутих за вибрані предмети. «Провалений» предмет можна повторити в інших семестрах. Тут існує така собі навчальна Інтернет-система «Netrun». Тобто в кожного студента є свій файл, з усіма даними про нього та його успіхи. Спілкуватися з викладачем можна через Інтернет. А ще розпорядок уроків та заявку на екзамен студенти складають самі, також в системі онлайн. Але, як зауважили деякі студенти, це не завжди досконала система, є свої організаційні проблеми. Якщо ж студент забув зареєструватися на наступний семестр і вибрати предмети, його автоматично відраховують з поточного курсу, тож, аби продовжити навчання, йому потрібно буде відновлюватися.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати